Загублена історія втраченої держави. Данило Яневський

каст, на чолі якої стоїть еліта – рушій суспільного прогресу». У кожному разі, «концепція національної ідеї Д. Донцова – це не певна теоретична побудова, а спроба небайдужого і свідомого громадянина вказати практичні шляхи виходу України з-під радянської залежності, які можна було б використати з урахуванням тогочасної політичної ситуації в країні».[80]

      На цьому інтелектуальний внесок Д. Донцова в теорію українського державотворення, наскільки нам пощастило зрозуміти, можна вважати вичерпаним.

      Д. Донцов.

      М. Міхновський

      За походженням – із священицької родини. Випускник Прилуцької гімназії та юридичного факультету Київського університету. 34 роки.

      Людина, яка вперше сформулювала «самостійницьку перспективу України на етнічних територіях компактного проживання українців», за визначенням ігнорувала той факт, що на відсутніх у природі «українських етнічних територіях» упродовж століть проживали представники інших національних груп, які користувалися в побуті іншою, ніж русини, мовою. Задля реалізації такої величної програмної мети автор концепції сформулював «етнічний принцип формування нації “Україна для українців”» і запропонував застосовувати «силові методи політичної боротьби»[81]. Геній М. Міхновського прозрівав роки – він, «на відміну від більшості українського політикуму», наперед знав, що «демократичні перетворення в Росії не змінять суті її національної політики щодо України, більше того – унеможливлять розв’язання національного питання». Саме це переконувало його в тому, що «українцям необхідно скористатися сприятливою ситуацією, політичним безладдям у російському суспільстві для розбудови незалежної української держави».[82]

      М. Міхновський.

      Навіть побіжне ознайомлення із цими параноїдальними поглядами показує, що розум Міхновського не розрізняв художніх образів від поточної реальності. По-перше, станом на початок ХХ ст. «рішуча постановка питання» про «політичне відокремлення України від Росії» означала, як мінімум, державну зраду. По-друге, станом на початок ХХ ст. Україна була хіба таким собі Граалем, намальованим генієм Т. Шевченка. По-третє, якщо уявити неможливе, а саме існування України як окремої чи то політичної, чи то етнічної, чи то адміністративної, чи то історичної одиниці у складі Російської держави, то слід поставити питання: а на підставі якого ПРАВА вона, Україна, може «відокремитись» не від міфічної, а від реальної багатонаціональної імперії Романових, в якій «росіяни» складають хоч і найчисленнішу, але лише одну з національних груп. Ще одна ідея Міхновського – «майбутня Україна мала охоплювати усі етнічні українські землі»[83] – буквально на десятиліття випередила фундаментальну ідею А. Дрекслера, Д. Егхарта, А. Гітлера, Г. та О. Штрассерів та їх товаришів по німецькій Націонал-соціалістичній

80

Козій І.В. Соціально-філософські погляди Дмитра Донцова: Дис… канд. філос. наук: Львівська комерційна академія. – Львів, 2005. – 16 с – С. 9, 10, 11, 13. Див. також: Шліхта І. В. Дмитро Донцов як ідеолог і теоретик українського націоналізму: Дис… канд. іст. наук: Київський національний унт ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 18 с – С. 3, 11, 14.

81

Кулик С.М. Микола Міхновський у суспільно-політичних процесах України (кінець XIX – перша чверть XX століття): Дис… канд. політ. наук: Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2003. – С. 6, 7.

82

Ситнік В.П. Громадсько-політична діяльність М. Міхновського: Дис… канд. іст. наук: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 17 с. – С. 11.

83

Кулик С.М. Микола Міхновський у суспільно-політичних процесах… – С. 9.