Внутрішня історія. Про це не говорять. Йаэль Адлер

I

      Тисяча й один аромат. Запахи тіла

      Розділ 1

      За виставленою перед ротом долонею: несвіже дихання та інші запахи з рота

      У старі добрі часи, коли рекламна галузь ще лякала нас гострими картинками, була реклама зубної пасти, в якій чоловік дув на кульбабу. Оскільки в нього було несвіже дихання, ніжна рослинка в’яла на очах мільйонів телеглядачів. Інший варіант цього горору: закохана пара, він щось ніжно їй шепоче, на що вона, майже зомлівши, закочує очі й перелякано відвертається.

      Наскільки такі картини впливають на продажі зубних паст, ополіскувачів, спреїв для рота чи інших допінгів для дихання, я не можу сказати. Факт залишається фактом: для більшості людей запах із рота – справді надокучлива проблема. Якщо в когось тхне з рота, ми спершу принюхуємося так, начебто в нас прокинувся природничо-науковий інтерес. Але щойно джерело запаху встановлено, ми відразу ж з огидою відвертаємося: наше архаїчне Я попереджає про хворобу та розкладення! Це може зашкодити нашому виживанню.

      Цікаво, що жінки приділяють більше уваги своїм запахам, ніж чоловіки. Принаймні вони висловлюються щодо цієї теми на прийомі в лікаря чи в приватних колах, де можна обмінятись якимись порадами. Наприклад, як зранку після першої романтичної ночі з новим партнером подбати про свіже дихання і зробити приємним «перший ранковий поцілунок». Жінки розповідають: закохані чоловіки прокидаються й одразу ж цілують. Закохані жінки ж, щойно прокинуться, смокчуть передовсім особливо сильні льодяники «Fisherman’s Friend» чи якийсь інший освіжувач дихання. Або ж прослизають до ванної кімнати й швиденько чистять зуби, перш ніж він прокинеться. Вони хочуть утовкмачити Адонісу, який спить поруч, що вони належать до тих рідкісних істот, які вночі виділяють у ротовій порожнині аромати ментолу та евкаліпта, а не «тухлий запах», як цю ароматну нотку описують дослідники.

      Запах із рота – це поширений термін на позначення відразу двох різних форм: у осіб із зловонним диханням джерело поганого запаху розташовується в ділянці рота та глотки; у осіб із несвіжим диханням воно заховане глибше, погані нотки можна вчути навіть у повітрі з носа. Є спеціальні лікарські консультації стосовно цієї проблеми. Ба більше – її можна виміряти за допомогою спеціального галіметра. Для цього треба подути в щось подібне до соломинки, після чого можна буде визначити частку смердючих сірчистих сполук у повітрі, яке видихає пацієнт.

      Згідно з оцінками дослідників, від 25 до 50 % світового населення як мінімум у певну частину доби мають настільки інтенсивний запах із рота, що стають соціально несумісними: довколишнім краще триматися якомога далі. Таким чином, запах із рота – світовий феномен, тож не може бути причиною того, щоб його соромитися. Та все ж він залишається впливовою табу-темою, яка в декого здатна викликати справжню фобію. Від 12 до 27 % умовних пацієнтів із запахом із рота, які приходять на консультацію до лікаря, власне кажучи, потребують допомоги психотерапевта. Вони страждають