Внутрішня історія. Про це не говорять. Йаэль Адлер

Читать онлайн.
Название Внутрішня історія. Про це не говорять
Автор произведения Йаэль Адлер
Жанр Биология
Серия
Издательство Биология
Год выпуска 2018
isbn 978-617-12-7023-7



Скачать книгу

шукала підсилення для нашого медичного персоналу. Переглянувши кілька резюме, я запросила на співбесіду досвідченого та солідного на вигляд колегу. Не лише на фото, а й «наживо» він мав доглянутий вигляд, даруючи щиру, дружню усмішку. Та не встиг він переді мною сісти, як я мало не задихнулася. Не через привабливість цього пана, а через його парфуми. Вони були настільки інтенсивними та тяжкими, що в мене миттю ж виникла відраза до цього запаху та розболілася голова. Коли ж він необґрунтовано намагався мені розтлумачити, як мені краще та ще успішніше керувати клінікою, я змушена була виставити його за двері. «Менсплейнінг»[3] і вбивчий запах – це справді нестерпна комбінація.

      У той час як мій колега сприймав самого себе (і свій запах) як просто чарівний, з погляду мого носа це був повний провал. Я просто не могла це нюхати… За цим реченням ховається цілком елементарне зерно: запахи – невіддільна частина нашого співжиття, тут із плином еволюції не відбулося жодних змін. Натомість змінилося наше поводження з природними композиціями ароматів, які ми перекриваємо, випорскуючи чи втираючи в тіло нові аромати. Через це з тіла не так просто прочитати необхідну інформацію. Наш природний запах розповідає довкіллю про нашу генетику, імунну систему й навіть про групу крові (про це більше згодом).

      Ми любимо приємні аромати – особливо з природи, від доброї їжі чи коханої людини. Запах дитячої голівки чи кислуватий запах сиру з проміжків між зубами малюка ощасливлює батьків – елементарне відчуття, яке демонструє, що на нас здатні впливати аромати та запахи. Таке відчуття вже давно покинуло дитячі кімнати й перетворилося на центральний аспект фахівців із маніпуляцій у сфері реклами та маркетингу. Вони знають, що наші рішення щось купити зумовлені значною мірою запахами, а не розумом – і стосується це не лише косметики чи парфумів, де це ще більш-менш можна зрозуміти. Навмисне поширення ароматів та інсценування запахів роблять нас готовими до купівлі, голоднішими чи жадібнішими в інших сферах: у нас прокидається апетит, коли торговим пасажем розлітається аромат смаженої їжі чи булочок. А одна американська торгова мережа заманювала натовпи дівчат до тьмяно освітлених магазинів розпиленням сексуальних ароматів і спокусливими хлопцями на вході. Звісно ж, ароматами можна пробудити не лише бажання щось купити, а й хіть. Те, що нас притягують магічним чином деякі люди, дуже сильно пов’язано з хімією тіла та оптимальним співвідношенням до нашої тілесної хімії.

      Тож, якщо подумати, наскільки важливим для нас є запах, то тим цікавіше, що власне запах тіла викликає в нас автоматично негативні асоціації. Виникають думки про разючий запах поту, смердючих ніг чи інші аромати, і поєднується все це з оцінкою: запах = бруд. Майже примусово доводиться уникати будь-яких дій, що загрожують поганим запахом. Ми користуємося засобами для прання з ароматами весни, додаючи до них ще й квіткових пом’якшувачів чи парфумів. Наш гель для душу пахне ароматом Альп або мужнім чоловіком,



<p>3</p>

Менсплейнінг – феміністичний термін на позначення пояснень чоловіка жінці у зверхній формі, з поблажкою на її стать.