Аутсайдер. Стивен Кинг

я його не заарештовував. Наказав це зробити парі офіцерів, бо боявся, що схоплюсь йому руками за горлянку й придушу на смерть. І спричинив би забагато клопоту такому доброму адвокату, як ти.

      Ралф зробив крок уперед, ставши впритул до Ґолда, щоб зупинити це гойдання, і продовжив:

      – Він схопив Френка Пітерсона й відвіз його до парку Філіс. Там він зґвалтував малого гіллякою, там його й убив. Хочеш дізнатися, як саме він його вбив?

      – Ралфе, це конфіденційна інформація, – пискнув Семюелз.

      Ралф наче не почув.

      – За попереднім звітом патологоанатома, він зубами розірвав малому горло. Може, навіть кілька шматків м’яса проковтнув, тямиш? І від процесу так збудився, що аж приспустив штанці й розбризкав свій еякулят по стегнах малого. Богом присягаюся, такого огидного, підлого, невимовного вбивства жоден із нас іще не бачив. До такого треба довго достигати. Усі, хто бачив ту картину, повік її не забудуть. І це зробив Террі Мейтленд. Це зробив Тренер Ті, який тільки нещодавно клав свої руки на руки мого сина, коли вчив його виконувати бант. Він сам щойно мені про це розповів, наче це мало б його реабілітувати чи щось таке.

      Тепер Ґолд уже не дивився на нього як на нову комаху. Тепер на його обличчі з’явився вираз зачудування, наче він здибав артефакт, що лишила по собі якась невідома позаземна цивілізація. Ралфові було байдуже. Уже до всього байдуже.

      – У тебе теж є син – Томмі, правильно? Саме тому ти став готувати команду до змагань Попа Ворнера разом із Террі, бо там грав Томмі, так? Він теж торкався твого сина. І зараз ти збираєшся його захищати?

      – Стули пельку, заради Бога, – сказав Семюелз.

      Ґолд припинив гойдатися, та з місця не зрушив і продовжував дивитися на Ралфа, мов зачарований антрополог.

      – Навіть не опитали його, – видихнув він. – Навіть. Не. Я ще ніколи… Ніколи…

      – Ой, годі тобі, – мовив Семюелз із удаваною веселістю. – Ти вже все бачив, Гові. І здебільшого двічі.

      – Тепер я хочу з ним переговорити, – різко відповів Ґолд, – тож вимикайте своє чортове обладнання й запинайте штори.

      – Гаразд, – погодився Семюелз. – У вас є п’ятнадцять хвилин, а тоді ми до вас приєднаємося. Подивимося, чи надумає тренер говорити.

      – У мене є година, містере Семюелз, – відказав Ґолд.

      – Півгодини. Потім ми або заслухаємо його зізнання, а це вирішальний фактор між довічним у Мак-Алістері та голкою, або він піде до камери й сидітиме там аж до понеділка, коли відбудеться досудове слухання. Вирішувати вам. Але якщо ти гадаєш, що ми підійшли до справи абияк, то це найбільша помилка у твоєму житті.

      Ґолд рушив до дверей. Ралф провів у замку магнітною карткою, почув клацання, з яким відсунувся подвійний засув, а тоді повернувся до дзеркала дивитися, як адвокат заходить у кімнату. Семюелз напружився, коли Мейтленд підвівся зі стільця й, випроставши руки, посунувся назустріч Ґолду. Та на обличчі в Мейтленда було написано полегшення, а не агресія. Він обійняв Ґолда, а той впустив долі свій квадратний портфель та обійняв його