Григорій Косинка. Отсутствует

замолчала, потупивши очи в сонную воду; а ветер дергал воду рябью, и весь Днепр серебрился, как волчья шерсть среди ночи”.

      Читаючи, як Гоголь оспівує Дніпро, я згадував Шевченка.

      “…гуляет Днепр; ему ни до кого нет дела: он бушует…”; “Он, как старик, ворчит и ропщет”; “…тихо враждует он с прибрежными горами, лесами, лугами и несет на них жалобу в Черное море”.

      Або в іншому місці:

      “Когда же пойдут горами по небу синие тучи, черный лес шатается до корня, дубы трещат, и молния, изламываясь между туч, разом осветит целый мир – страшен тогда Днепр! Водяные холмы гремят, ударяясь о горы, и с блеском и стоном отбегают назад, и плачут, и заливаются вдали. Так убивается старая мать казака, выпровожая своего сына в войско”.

      Подивився я тоді на Дніпро, а він тече велично, спокійно, й стало так легко та приємно, й життя, здалось, тече спокійніше, а злидні – дрібниця.

      “Чуден Днепр при тихой погоде…”

      “Пышный! ему нет равной реки в мире”».

      Григорій Михайлович частенько звертався до мене:

      «Ходімо, подивимося на Дніпро!» Згадую, як одного разу ми бігли в зливу під парасолькою по сходах до Дніпра. Поки добігли, дощ вщух, а Дніпро ще не заспокоївся. Григорій, йдучи берегом, покликав мене: «Тамарча, швидше йди, подивись!»

      Примечания

      1

      Мороз-Стрілець Т. Голос пам’яті. Спогади. – К.: «Рад. письменник», 1989. – С. 174.

      2

      Мороз-Стрілець Т. Голос пам’яті. Спогади. – К..: «Рад. письменник», 1989. – С. 169.

      3

      Цит. за вид.: Сергій Гальченко. Скарби літературних архівів. – К.: Атопол, 2012. – С. 123.

      4

      Цит. за вид.: Сергій Гальченко. Скарби літературних архівів… – С. 125.

      5

      Там само. – С. 127.

      6

      Там само. – С. 129.

      7

      В. Винниченко. Щоденник. 1921–1925. – Едмонтон, Нью-Йорк, 1983. – Т. 2. – С. 209.

      8

      Там само. – С. 228.

      9

      ^{Спогади матері Григорія Косинки записані Т. М. Мороз-Стрілець.}

      10

      Літ. Газета. – 1933. – 27 черв.

      11

      Життя коротке, мистецтво вічне (латин.).

      12

      Дівич-Гора – мальовнича гориста місцевість біля Трипілля, де народився Григорій Косинка.