Чужі сни. Ян Валетов

безнадійного становища та готові на все для того, щоб вирватися з клітки, куди загнало їх життя. Штафірка. Змушувати його щоразу звертатися до командира за формою, звичайно, потрібно, але позбавлене сенсу і приязності в стосунки не додасть, хоча плювати! «Пуголовка» теж можна зрозуміти. Його зірвали з насидженого місця в якій-небудь правильній конторі, відлучили від дружини і дітей, може, й обридлих, але звичних і зручних. Одягнули у форму, кинули в закритий табір для підготовки джамперів і розповіли, що він тепер мусить померти за батьківщину. Просто мусить.

      – Назвіться за формою і поставте запитання ще раз, – наказав Кирило стримано.

      «Пуголовок» підвівся і виявився зовсім невеликого росту, але дуже широкий, буквально квадратний, причому без ознак розвиненої мускулатури.

      Цікаво, подумав Давидов, як його дресирували? Чи можна взагалі розвинути бойові рефлекси за місяць у такому детренованому тілі, причому до такої міри, щоб вони закарбувалися у подсвідомості й переносилися разом із матрицею при джампі?

      – Джампер Куніцин, – повідомив «пуголовок». – Що відбувається з іншими 10% джамперів після загибелі тіла-приймача, пане джамп-майстер?

      Кирило знизав плечима.

      – Статистика сумна. Матриці повертаються в наш світ, але для джампера це гарантоване безумство, як і при перевищенні ліміту стрибків. Мушу сказати, було кілька випадків, коли повернення пройшло відносно благополучно. Щоправда, через деякий час джампери померли – хто від розриву серця, хто від недіагностованої пухлини мозку, хто від недостатності нирок, печінки або ще чогось… Зв’язати ці смерті із загибеллю тіл-приймачів безпосередньо не можна, але я, наприклад, не потребую доказів такого зв’язку.

      Судячи з того, з яким виразом обличчя Куніцин сів на місце, відповідь Давидова йому оптимізму не додала.

      – Тепер про те, що таке Серединний світ, або Зеро, і чому саме в ньому ми воюємо з нашим основним ворогом – Паралеллю-2…

      Давидов повернувся до білого глянцю пластикової дошки і провів на ній маркером три вертикальні паралельні лінії.

      – Земля – це не тільки кам’яна куля з рідким розплавленим ядром, що летить по орбіті навколо Сонця з божевільною швидкістю. Як з’ясувалося нещодавно, наш світ улаштований куди як складніше. Земля – наша батьківщина, наша планета, справді рухається по своїй орбіті навколо Сонця. Але насправді навколо Сонця крутяться іще два паралельних світи.

      Він акуратно пронумерував лінії на малюнку.

      – Наш світ – це Паралель-1. Чужий світ – це Паралель-2. Як бачите, вони перебувають по різні боки від центральної лінії і, якщо вірити нашим ученим, не можуть спілкуватися між собою. Між ними розташований Серединний світ, він же – Паралель Нуль, або Зеро, за нашим професійним сленгом, для стислості. Зеро розділяє наш всесвіт і всесвіт наших ворогів надійніше, ніж бетонна загороджувальна стіна. І ми, й вони можемо взаємодіяти із Серединним світом, але ходити один до одного