Вояки. Мэри Роуч

Веллетт – надає якоїсь французької кокетливості смертельним вибухам та опікам. Головний технолог з текстилю – шикарна струнка жіночка років п’ятдесяти, дуже приємної зовнішності, сьогодні вдягнута в кремову, плетену з вовни туніку. Мені здалося, що вона і є Веллетт. А потім вона заговорила, і її бостон-ська вимова просто різонула вухо. Це Ауербах, Марґарет Ауербах. Та тут, у 110-й, вона просто Пеґґі, або «богиня полум’я».

      Коли комусь здається, що створено тканину з покращеною вогнетривкістю, зразок передають Ауербах для випробовувань. Дехто надає клаптики, дехто оптимістично відправляє цілі рулони. Та щоб зруйнувати сподівання, може вистачити пасма ниток. «Подивимось, чим нашим хлопцям, може, доведеться дихати», – каже Ауербах і нагріває кілька сантиметрів нитки до 1500 градусів[14]. Випари, що при цьому утворилися, вивчають за допомогою газового хроматографа. Вогнетривкі тканини, принаймні деякі, обробляють хімікатами, що виділяють тепло. Ауербах треба впевнитися, що ці речовини не небезпечніші за полум’я.

      Коли нетоксичність тканини встановлено, Ауербах береться до випробовування її здатності зупиняти вогонь. Частково це робиться із застосуванням «великого страшного лазера» (так написано на приліпленому до нього стикері). Ауербах розміщує зразок у прицільному пристрої лазера. А тепер найцікавіше. Щоб увімкнути лазер, треба натиснути на велику червону кнопку. Промінь калібрується так, щоб видавав у зменшеному масштабі сплеск енергії, характерної для бомби бойовиків – саморобного вибухового пристрою розміром як чашка для чаю. Сенсор, що міститься позаду зразка, вимірює, скільки теплової енергії пройшло крізь зразок, і видає цифри, що показують, який захист дає тканина і опік якого ступеня дістане той, хто в неї вдягнений.

      Ауербах вмикає вакуумну помпу, і зразок щільно пристає до сенсора. Це робиться задля наближення до ефекту вибухової хвилі, маси згущеного повітря, що рухається з високою швидкістю і може розчавити людину. Трохи слабша вибухова хвиля притискає одяг до шкіри, що може призвести до збільшення переданої теплової енергії та викликати сильніший опік. Одна з виграшних властивостей тканини «Дефендер М» (Defender M), з якої виготовляють вогнетривку армійську польову уніформу (Flame Resistant Army Combat Uniform – FR ACU; солдати називають її «фрек ю» (frack you)[15]), – під час горіння вона пухирем віддувається від тіла.

      Недолік тканини «Дефендер М» – вона легко рветься. (Над цим працюють.) Те, що робить її комфортною в спекотну погоду, також її і послаблює, адже вона складається переважно з віскози, що вбирає вологу та має низьку «міцність у вологому стані». Якщо одяг унаслідок вибуху рветься, захисний тепловий бар’єр зникає. Ви підсмажитесь. Виробник додає дещицю кевлару, та все ж до міцності номексу, волокна, з якого виробляють форму для пожежників, далеко. Номекс забезпечить не менш ніж п’ять секунд до займання одягу.

      Ауербах пояснює, що це особливо важливо для танкістів та авіаторів.

      – Там, де неможливо качатися, падати та… – Вона замислюється. – Падати, зупинятися…

14

Приблизно 815 °С.

15

Frack – дещо «цензурніший» варіант усім відомого fuck. Уперше таку заміну використано в телесеріалі «Зоряний крейсер "Галактика”» 1978 року.