Усе від А до Я. Дебби Джонсон

батьки померли після довгого наповненого сенсом життя, та і не були вони по-справжньому близькі йому – це були просто люди, які навідували його в приватній школі і наполягали на тому, щоб він став юристом. Коли вони полишили цей світ, йому було боляче, але він не відчував того, що тепер.

      Болю. Агонії. Нездатності повірити в те, що вона насправді померла. Що це не був якийсь її дурний жарт. Він чекав, що якоїсь миті вона підведеться, подивиться на нього своїми неземними очима, на які аж сльози навертатимуться від сміху, і оголосить: «Ну що, цього разу мені цілком і повністю вдалося обдурити тебе, солоденький! То що, по джин-тоніку і ходімо додому?»

      Але як би довго Льюїс не чекав, цього не сталося. Вона просто відмовлялася перестати бути мертвою, от зараза. І тепер він стоїть тут під дощем і риється в кишенях у пошуках телефону і портсигара. Сигару подарувала йому вона – це була лімітована серія «Монтекрісто», і за нормальних умов він би викурив її з превеликим задоволенням.

      Він би з насолодою курив на терасі у своєму дворику, попивав рубіновий портвейн з великої склянки, слухав звуки нічної природи навколо себе і дивився на зорі.

      Але зараз усе трохи інакше. Не чути жодних звуків природи, тільки сирени лунають десь поблизу, шини шурхотять по дорозі, і застукані негодою люди ховаються на невеличких мокрих зупинках, чекаючи на таксі. Замість зірок йому світить жовта вивіска лікарні і сотні вікон. Фари автомобілів віддзеркалюються в темних маслянистих калюжах на дорозі, повз які проїжджають, а десь поблизу чути оглушливі звуки п’яної сварки. Словом, обстановка далека від ідилічної.

      Льюїс чекає, доки злива вщухне від стану пора-будувати-ковчег до мряки, і дістає портсигар. Він лишив каттер удома, тож чинить блюзнірство, просто відриваючи кінчик. Льюїс підпалює сигару, робить першу розкішну затяжку, і дим утворює духмяну хмарку перед його обличчям. Він розуміє, що сидить поряд зі знаком «Курити заборонено», але, схоже, ніхто все одно не звертає на нього уваги.

      Сигара має божественний смак і аромат. Вишукане задоволення. Вона змусила його пообіцяти, що він зробить це – і ще багато чого, але особливо це. Викурить сигару в тиші на самоті, лише для неї. Зазвичай після кількох затяжок Андреа забирала в нього сигару і докурювала її сама, лише зводячи брови у відповідь на його шокований вираз обличчя. Андреа часто намагалася вразити його, роблячи щось таке, що не личить справжній леді, але все одно якимось незрозумілим чином залишалася найбільш досконалим втіленням жіночності серед усіх його знайомих.

      Протягом кількох митей Льюїс насолоджується ароматом та солодким дерев’янистим смаком у роті, а тоді підводить очі і бачить перед собою чоловіка на інвалідному візку. На вигляд йому років дев’яносто, і в нього лише одна нога.

      Його зморшкувате обличчя окреслене каптуром облямованої хутром парки, і подивившись на нього уважніше, Льюїс розуміє, що йому зовсім не дев’яносто – він набагато молодший, але передчасно постарів від якоїсь залежності.

      Льюїс