Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

заплющеними очима нашукав оббитий м’яким обідком край шинкваса. Якусь мить він тримався, наче людина на вітрильному човні, що вчепилась за леєр, аби не випасти в бурхливе море. Потім він знову розплющив очі й усміхнувся до Рікі Лі.

      – Я міг би гарцювати таке родео всю ніч.

      – Містере Генском, мені хотілося б, щоб ви цього більше не робили, – нервово промовив Рікі Лі.

      До офіціантської стійки підійшла зі своєю тацею Енні й замовила два «Міллера». Рікі наточив пиво й подав їй кухлі. Власні ноги йому вчувалися ватяними.

      – Рікі Лі, з містером Генскомом усе гаразд? – запитала Енні. Вона дивилася повз бармена, і він обернувся, щоб простежити за її поглядом. Там містер Генском перехилився через шинквас і акуратно вибирав лимонні скибки з фруктовниці, де Рікі Лі тримав гарніри для напоїв.

      – Не знаю, – відповів він. – Гадаю, що ні.

      – Ну тоді витягни великого пальця зі свого гузна й роби щось.

      Енні, як і більшість жінок, була небайдужа до Бена Генскома.

      – Я не знаю. Мій тато завше казав, якщо людина при здоровому глузді…

      – Твій татко не мав навіть того мозку, що його Бог подарував ховраху, – сказала Енні. – Викинь із голови свого тата. Ти мусиш покласти цьому край, Рікі Лі. Він же себе вб’є.

      Отримавши такий наказ до дії, Рікі Лі пішов знову туди, де сидів Бен Генском.

      – Містере Генском, я дійсно думаю, що вам уже до…

      Генском закинув назад голову. Причавив. Цього разу він буквально внюхав лимонний сік, наче той був кокаїном. І ковтнув віскі, наче то була вода. Потім він подивився на Рікі Лі. Потім він серйозно подивився на Рікі Лі.

      – Бом-бім, я побачив люду повний дім, і вся зграя топче мій килим117, – проспівав він і розсміявся. Віскі у кухлі залишилось хіба що на два дюйми.

      – Цього вже досить, – сказав Рікі Лі й потягнувся по кухоль.

      Генском делікатно відсунув його подалі від бармена.

      – Гірше вже не буде, Рікі Лі, – промовив він. – Гірше вже не буде, друже.

      – Містере Генском, я вас прошу…

      – У мене є дещо для ваших діток, Рікі Лі. Чорт забирай, а я ж про це мало не забув!

      На Бені був вилинялий джинсовий жилет, і тепер він видобув щось із його кишені. Рікі Лі почув приглушене дзеленькання.

      – Мій тато помер, коли мені було чотири роки, – сказав Генском. Язик у нього зовсім не заплітався. – Залишив нам купу боргів і оце. Я хочу, щоб вони дісталися вашим дітям, Рікі Лі.

      Він виклав на шинквас три срібних «колісних» долари118, де вони заблищали в м’якому освітленні. У Рікі Лі сперло дух.

      – Містере Генском, це вельми люб’язно, але я не зможу…

      – Колись їх було чотири, але одну я подарував Заїкуватому Біллу й іншим. Справжнє ім’я в нього було Білл Денбро. Це ми його так називали, Заїкуватий Білл… ну так само як ото казали «закластися на власну шкуру». Він був одним із найкращих друзів з усіх, яких я бодай колись мав, – а мав я їх

117

Фраза з класичного рок-хіта «Splish Splash», записаного 1958 року Боббі Даріном (1936—1973), де герой співає, як він вийшов мокрий з ванни і побачив, що в його хаті гуде вечірка, повно люду і всі танцюють.

118

«Cartwheel» – колекціонерська назва монети, яка випускалася у 1878—1904 і та у 1921—1928 роках; завдяки методу карбування, така монета при похитуванні її під світлом пускає блищики колом, ніби крутяться спиці в колесі (зокрема, таким чином сьогодні відрізняють на око монети старого карбування від сучасних підробок).