Останній спадок. Андрій Новік

Ґреґорові. Ситуація вимагала мобільності.

      – І викличте перекладача.

      – Так.

      – Хто є з виконавців?

      – Треба дізнатися. Дай мені хвилинку…

      – Мені потрібна Мелані Маєрс, і негайно.

      Ґреґор Бойд вибіг із конференц-зали з телефоном у руках. Усі навколо заметушились, як і до приходу Гендерсона. Аманда Ворд швидко щось занотовувала в записник – олівець у її руках аж димів. Рамірес телефонував підлеглим і раз у раз переказував ту саму інформацію, потрібну для негайного виконання, а Геррера зберігав файли на ноутбуці. За мить до зали знову ввірвався Ґреґор із неоднозначним виразом обличчя. Позаду плентався низькорослий китаєць Лі Діксон – очільник підрозділу програмного забезпечення виконавців.

      – Де Маєрс?! – зайшовся криком Гендерсон і знову запустив пальці у волосся. Він сподівався, що дрібні, доведені до автоматизму рухи руками – тріскання суглобами пальців, застібання та розстібання верхнього ґудзика сорочки чи пригладжування зачіски – дадуть змогу погамувати нервовість, проте дуже помилявся.

      – Діксон останній, хто її бачив. – Ґреґор указав на китайця, котрого щойно ввів до конференц-зали.

      – Кажи, де вона, бо полетиш назад до свого Токіо, Діку!

      – Пекіна… – Китаєць проковтнув образу, якою Гендерсон постійно користався (ішлося не про плутанину з містом народження, а саме про глузливе скорочення його імені29). – Мелані поїхала до Барселони. У неї відпустка. Принаймні вона так говорила.

      – Яка в сраку відпустка? Знайди мені Маєрс! – Гендерсон тицьнув вказівним пальцем у груди китайцеві, а потім обернувся, звертаючись до кожного з присутніх. – І ти! І ти! І ти! А ти, Амандо, подбай, аби все, що зараз відбулося, не вийшло за межі цієї конференц-зали. Стеж за кожним виданням. Не дозволяй жодному бодай слово написати на цю тему. Інакше всім голови повідриваю! Зрозуміло?

      – Так, сер.

      Жінка швидко зібрала речі й кулею вилетіла із зали. Решта на знак згоди кивнули й умить пощезали за дверима.

8Львів, Україна. 1 вересня, 2015 рік

      Малий завжди був розумніший – мабуть, радше кмітливіший – за однолітків. Зі сповитку Лука привчився поводитися тихо. На відміну від більшості батьків, ми з Катериною не зривалися посеред ночі, ледве зачувши його неспокійне пхинькання. Щойно малий почав розуміти, що таке солодощі, то взяв за звичку не затискати їх у кулаці, доки ті розтануть, а щедро ділитися з усіма довкола. Іноді я говорив, що мій син зламався, на що Катерина, проводячи долонею по моїй щоці, казала, що коли й так, то брак успадковано від головного виробника, а термін гарантії, щоби його повернути, давно вже сплив.

      Одначе хлопчикові подеколи набридало грати роль врівноваженої дитини, і він викидав коника. Так, після святкування його п’ятого дня народження трапився інцидент. Наша квартира в Тернополі тоді нагадувала поле військових дій: кольорові кульки та конфеті валялися по всіх кімнатах, а до заповнених брудним посудом і недоїдками солодкого столів зліталася дрібна мошва з усієї вулиці. Я протестував

29

Dick — чоловічий статевий орган, член (англ.).