Проблема трансформації людини. Metamodernism/ Post.metamodernism. перше наукове дослідження в Україні (2015—2018). Вікторія Манагарова

Бутті, керуючись найпершою усною Заповіддю Бога (Не знай іншого смислу, окрім смисла раю).

      СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ:

      РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

      1.1.Історична ретроспектива. Завершення досвіду бінарного мислення в історії філософії.

      1.2.Історія після кінця історії.

      1.3.Методологія дослідження.

      РОЗДІЛ2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛЮДИНИ: ОБРАЗ СВІТЛОЇ ЛЮДИНИ У НОВІЙ КУЛЬТУРНІЙ ПАРАДИГМІ ДІАМАНТОВОГО ВІКУ

      2.1.Нова реальність постметамодернізму і закони вібрацій між відтінками добра.

      2.2.Проблема ідентичності.

      2.3.Цінності Світлої людини і конструювання Діамантового віку.

      РОЗДІЛ3. ТЕРАПІЯ СЛОВОМ БЕЗ ПРИСУТНОСТІ ЕЛЕМЕНТУ ЗЛА

      3.1.Логотерапія Віктора Франкла і її трансформації у світлі сучасності

      3.2.Авторська терапія словом без присутності елементу зла (досвід PSYCHOART HOUSE (з 2009 р.).

      3.3. Авторська казка “Дівчина із птахами у волоссі” (2013) без ефекту бінарності і її вплив на свідомість дітей.

      4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ДОДАТКИ.

      ВСТУП

      Dedicated to My King

      За останні двадцять років мирний світ зіштовхнувся із новою проблемою “Реваншу Історії” (Бруно Тертрейс), яка стала загрожувати поверненням бінарних зіткнень після певного нетривалого часу іронічного вакууму, створеного ситуацією постмодерну у країнах Західної Європи після Другої Світової Війни і, відлунням дійшовши наприкінці 20 століття до країн Східної Європи (у тому числі, до України) після занепаду соціалістичної програми СРСР.

      У 2010 році філософи Тімотеус Вермюлен і Робін ван ден Аккер запропонували нову концепцію метамодернізму, яка відкривала неперспективне майбутнє перед людиною, котра втратила орієнтири у ситуації постмодерну, так і не віднайшовши нових інструментів задля творення повноцінного щастя у власному житті, проте, разом із тим, філософія метамодерну подарувала надію і новий оптимізм, який був повністю відсутній у цинічному середовищі “Ери пустки” (Ж. Липовецький).

      Оптимізм, який виник у сучасному стані метамодерну, нідерландські філософи пов'язали із оптимізмом минулого (“Новий романтизм”), що неминуче тягнув за собою пам'ять про темне Буття. Саме із цієї причини майбутнє закривалося перед людством, адже повернення у минуле після Епохи Нуля без мінусів і плюсів не несло у собі Істини, здатної остаточно розчинити межі постмодерну. Таким чином, розміщене у структурі ризоми, невловиме обличчя людини метамодернізму Тімотеуса Вермюлена і Робіна ван ден Аккера постійно стикається із насмішкою, хаотично коливаючись між безліччю різних напівтонів, демонструючи власну слабкість, нерішучість, ризикуючи знову опинитися у системі бінарності, невпинно переслідуючи зникаючі міражі.

      Актуальність даного дослідження у тому, що воно відкриває можливість для невловимої людини метамодернізму Тімотеуса Вермюлена і Робіна ван ден Аккера віднайти шлях істини, побачити