Виправний день. Чак Поланік

пепероні. Того ж вечора він пришвартує яхту і шукатиме новий сейф, знайде його біля набору для приправ, прихований за панеллю на камбузі. Гроші, які він там знайде, перенесуть їх обох до Сан-Дієґо.

      Вони продовжать незаконно вторгатися в рай. Шасті, мабуть, дуже весело на таких екскурсіях у гламурне життя з містером Небезпечним Мудаком. Та вона ніколи не вийде за нього заміж, і він це знає.

      Поки їй дозволятимуть канікули, вони метатимуться з Сан-Дієґо в Новий Орлеан, тоді на Маямі. Вони займатимуться коханням на береговій віллі. У ліжку з балдахіном, біля великого вікна, з якого видно океан під сяйвом повного місяця. Не мине й хвилини з моменту, як вони піднесуть одне одного до небес і опустять на землю, коли розчахнуться двері спальні. Чоловіки в уніформі націлять зброю на Шасту. Спалахне сліпуче світло, і вона закричить, прикриваючи тіло вологими покривалами. Не зовсім так, як Волтер вчив, вона закричить: «Він серійний убивця», – маючи на увазі його ж. Вона закричить: «Він сказав мені, що живе тут». Отакі-то акторські здібності. Вона вигукне: «Він збирався мене задушити!»

      Якийсь голос поміж уніформ прореве: «Поліція!» Скомандує: «Підніміть руки так, щоб ми їх бачили!»

      Отак і закінчиться їхня вседержавна серія злочинів. Бонні і Клайд без жертв. З них обох іще стікатиме слина одне одного, коли Волтер вилізе з ліжка і знайде штани. Покаже поліції свої права. Піднісши руку в повітря, поки його твердий пістон націлений уперед, блищить і розмахує заповненим презервативом, ніби білим прапором, Волтер перетне кімнату до елегантного старовинного французького стола.

      Вона ще буде в ліжку, ридатиме зі словами: «Дякувати Богові, добре, що ви прийшли! Він називає це любов’ю, але хоче мене вбити!»

      Поліція не дозволить Волтерові самому відсунути шухляду столика, тож він покаже, щоб це зробив один із поліцейських. Усередині, вгорі й на видноті лежатиме акт передачі власності. У ньому, завірене нотаріусом і належним чином записане у всіх публічних документах, стоятиме те ж ім’я, що й на правах. Його ім’я. Тоді ж, із елегантними інтонаціями аристократа-землевласника, він пояснить, усміхаючись: «Панове поліцейські, це мій будинок».

      Плачі в ліжку припиняться. Голос Шасти запитає: «Що?» Удвох перед тим вони питимуть червоне вино, і край її бокала залишить тонкі червоні вусики Сальвадора Далі, закручені від кутиків рота.

      Він пояснить. Він усім цим володіє. У Денвері, Сієтлі, кожен з тих будинків – його. Він знав коди, комбінації до всіх сейфів. Готівка, яку він брав, була його. Він залишав незамкнені вікна і платив швейцарам, щоб ті відверталися. Навіть яхта з бікіні. Потайки Волтер набрав 911, щоб копи прибули зараз, в ідеальну мить.

      Він безтурботно стягне презерватив і шпурне його геть. Він не просто зухвалий хуліган-мудак, хитрий і кмітливий, що дозволяє йому нестися по життю і розважати свою дівчину, він ще й багатий. Він залишиться тим самим Волтером, який їй подобається, тільки грошовитим. Звичайним, але якого покохати ще легше.

      Поки