48 законів влади. Роберт Грин

біс і спокусив:

      Я, грішний, жмутик і вкусив,

      А, щиро кажучи, не мав же права».

      «Ганьба! Ганьба!» – зарикала орава.

      А Вовк довів – учений писарчук! —

      Що цей Осел – падлюка із падлюк,

      Паршивий і коростявий – причина

      Всіх напастей і лих.

      Та мало вішати таких!

      Він їв чужу траву!

      Проклята твар злочинна!

      Від них завжди чекай біди.

      І заревла громада: «Браво!»

      Отак і в нас: є гроші – маєш право,

      Немає – то під суд іди1.

Жан де Лафонтен (1621—1695 рр.)

      Тлумачення

      Чжуге Ляна називали Сплячим Драконом. Його звитяги у Війні трьох королівств стали легендою. Якось до його табору з армії ворога прийшов чоловік, який назвався невдоволеним лейтенантом, і запропонував допомогу та інформацію. Лян одразу збагнув, що це пастка, дезертир – не справжній. Він наказав стяти йому голову. Але в останню мить, коли сокира мала вже впасти тому на голову, Лян зупинив страту і запропонував урятувати чоловікові життя, якщо той згодиться стати подвійним агентом. Вдячний і переляканий, той погодився і став передавати ворогові дезінформацію. Лян вигравав одну битву за іншою.

      Якось Лян викрав військову печатку і виготовив фальшиві документи з наказом ворожому війську рушити на нові віддалені позиції. Щойно військо розподілилося, він захопив три міста і забезпечив собі наскрізний прохід через вороже королівство.

      Іншим разом він змусив ворога повірити, начебто один із його найкращих генералів – зрадник, після чого тому чоловікові довелося тікати й приєднатися до Ляна. Сплячий Дракон ретельно культивував свою репутацію найрозумнішої людини в Китаї, у якого завжди напоготові таємний трюк. Ця репутація – теж грізна зброя, і вона жахала ворогів.

      Сима Ї десятки разів бився з Чжуге Ляном і добре його знав. Побачивши порожнє місто і Ляна, який співає молитви на мурі, він запідозрив лихе. Даоський халат, молитвоспів, ароматичні свічки – це все гра на залякування. Чоловік відверто знущався над ним і заманював у пастку.

      Гра була настільки очевидна, що Симі Ї сяйнула думка, а що, коли Лян справді один і у відчаї? Але він настільки боявся Ляна, що не ризикнув це перевірити. Така сила репутації. Вона може змусити армію перейти до оборони й навіть відступити без жодної випущеної стріли.

      Бо, як каже Цицерон, навіть ті, хто повстає проти слави, прагнуть, аби на їхніх книгах проти неї зазначалося в титулі їхнє ім’я, і сподіваються уславитися за її зневажання. Решта – предмет для обміну: якщо треба, ми пожертвуємо нашим друзям і майно, і життя, але важко знайти випадок, коли люди хочуть поділитися славою або подарувати комусь власну репутацію.

Монтень (1533—1592 рр.)

      Виконання закону 2

      1841 року молодий Фінеас Тейлор Барнум прагнув здобути репутацію найкращого шоумена Америки й вирішив придбати Американський музей у Мангеттені та перетворити його на колекцію цікавинок, що прославило б його. Проте грошей у нього не було. Музей просив 15 000 доларів. Натомість Барнум подав пропозицію, яка сподобалася власникам, хоча йшлося в ній не про готівку, а про десятки гарантій і порук. Власники уклали з Барнумом усну угоду, але в останню

1

Український переклад Івана Світличного: http://supermif.com/baiki/lafonten_baiki_2.html#1. (Тут і далі прим. перекл.)