Дзеркало. Виктор Степанович Попович

в собі змушені все життя приховувати всі відчуття і бояться бути висміяними. Так от: мої очі голубі як озера і там можна втопитись. Влітку, коли дуже спекотно, я можу купати прямо в своїх очах. Вимога одна: за буйки не запливати. В очах в мене майже не зчитуються емоції й переживання. Я міг би виступати на прес-конференціях представником найгірших людей, компаній чи країн і мої очі не видадуть мене справжнього. Це ніби й добре, проте в житті я це компенсую своїм ротом – просто мені необхідно більше говорити ним, а не очима. Ну зате все дуже зрозуміло – менше непорозумінь, а то очі інколи такого можуть наговорити.

      Зачіска в мене, просто купа волосся, яке поглядає направо. У волоссі я інколи ховаю свої пальці, інколи ховаю чиїсь пальці. Дуже люблю коли хтось легенько торкається волосся. В дитинстві так робила бабуся – мені здавалось вона там щось шукає, відчував себе маленькою мавпочкою на огляді у мавпи – мами. Зараз просто люблю пестощі голови і волосся. Я останнім часом сильно посивів, тому коли виходжу від барбера, сивого волосся майже не видно і я молодшаю відразу на кілька років.

      Я знаю, що подобаюсь дівчатам, тому інколи фліртую з ними. Від флірту в голові замішується смачнючий коктейль задоволення: швидкість реакції, гра слів, битва очей, стримані подихи і підвищене серцебиття. Це дуже смачно. Правда флірт в моєму розумінні може бути зовсім не фліртом в її розумінні.

      ***

      Коли вже вимкнули світло і запанувала тиша, очі звикали до ночі й готувались до солодких снів. Обнявши її, я дихав в її шию і думав, як з’явились такі відчуття, коли без цього аромату і цієї близькості не спиться. Я їй це не лише казав, я це їй писав, писав часто і залишав у всіх місцях, де вона могла б наткнутись на зізнання в коханні.

      Я їй казав, що обожнюю її сміх:

      – Твоя посмішка і сміх прекрасно дивні; такі, які заряджають і кажуть, що в житті стільки веселого і прекрасного. Все що треба – це бачити більше можливостей і треба висловлювати свої емоції. Посмішка твоя мене захопила так неочікувано. Я можу закрити очі й уявляти її, можу закрити вуха і чути твій сміх. Уяви собі, що заради посмішки на губах навколо жартують, згадують смішні історії, роблять хороші або погані справи, щоб почути сміх. Ти вмієш нагороджувати посмішкою навколишніх, легкими й невинними кутиками на губках, хитрим блиском в очах, наповненим радості голосним сміхом ти вмієш піднімати настрій навколишнім і тримати їх на такій позитивній ноті.. твій сміх, як музика з таких нот. Ти кохана саме з таким сміхом.