Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей. Девід Роуз

екрани на менший, осяжний та гранульовані-ший матеріал на кшталт піску? Саме таке бачення інноваційної ігрової компанії Sifteo. Кожен з цих блоків – екран, що знає свою орієнтацію відносно інших.

      Це лише кілька з сотень, тисяч, а може, й мільйонів можливих способів взаємодії між нами та об’єктами, недосяжних для скляних панелей. Саме такі об’єкти і нові форми взаємодії розкриваються, аналізуються та оспівуються в цій книжці. Я переконаний, що технологія повинна допомагати зробити людей і світ, у якому ми живемо, захопливішим та чарівнішим. І ми з вами можемо посприяти освітленню шляху в напрямку до цього майбутнього.

      Як я закохавсь у чарівні предмети

      Я виріс у Медісоні, штат Вісконсин, – університетському містечку, розташованому на перешийку між двома великими озерами. Воно відоме як своїм безтурботним лібералізмом, так і чудовим асортиментом сирів. Чи то через улюблені нами ходіння під вітрилами та прогулянки на човнах, чи то через сільське виховання мого батька, чи ще з якоїсь невідомої причини ми були просто схиблені на погоді. Практично будь-яка розмова починалася з обговорення чергового прогнозу. Ми постійно поглядали на антикварний латунний барометр, який гордо висів на стіні у холі верхнього поверху нашого будинку в часи мого дитинства і висить там донині. Цей барометр, який моїм батькам подарували на весілля, міститься в латунному корпусі, оздоблений цінними породами дерева та має білий циферблат і дві стрілки. Його можна переплутати із годинником, проте, якщо придивитися уважніше, побачите, що цифри позначають не хвилини, а мілібари. На циферблаті нанесено слова: Буря. Дощ. Мінлива хмарність. Ясно. Дуже сухо. Під ними пояснювальний підпис: Падає. Погіршується. Підвищується. Покращується. Щоранку мій батько по дорозі зі спальні до ванної зупинявся біля барометра, стукав по ньому пальцем та дивився на циферблат, наче то була кришталева куля. Діставши віщування щодо нинішнього дня, він у відповідь тихо казав: «Гм-м» чи «Ага».

      Метеостанція мого батька промовисто проста. Вона не потребує покращення чи перезарядження. Немає жодної маленької кнопки, здатної вас збентежити чи роздратувати.

      Для мене цей старомодний барометр став уособленням нового та радикально простішого способу мислення про наші відносини з технологічними інтерфейсами. Інформацію, надану барометром, можна було зчитати одним поглядом – вона була наочна. Цей пристрій був ввічливий, дзен-простий і аж ніяк не жахливий. Цей предмет був присвячений єдиному завданню – надавати інформацію, розміщався в раз і назавжди визначеному місці в будинку і мовчки чекав нагоди зробити свою роботу. І робив це, не потребуючи жодного оновлення, покращення, техобслуговування чи тарифних планів. Минуло майже п’ятдесят років, а наш сімейний барометр досі вірно служить моїм батькам. Коли я став молодим розробником інтерфейсів, саме цей барометр був для мене прикладом для наслідування, приголомшливим взірцем інтерфейсів майбутнього. Як зробити так, щоб взаємодія