Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

генеалогія не є такою по-сумному простою, як здається, оскільки існує кілька ймовірностей. Наприклад, одна справа, якщо жоден з батьків не знав, що презерватив був дефектним; інша – якщо мати знала й не сказала про це батькові; і геть зовсім інша, якщо про це знав батько, та не сказав матері.

      Якщо ж глянути на позитивні моменти, то є випадки, коли обоє батьків хочуть дітей і приймуть їх, хоч хто народиться – хлопчик чи дівчинка. Якщо жінка, яка вирішила ще дівчинкою, що її мрією є вийти заміж і виховувати дітей, зустрічає чоловіка, який ухвалив те саме рішення у дитинстві, то їхні діти матимуть гарний старт у житті. Біологічні труднощі, що виникають у процесі зачаття, можуть зробити дитину ще дорожчою: якщо у жінки не раз трапляються викидні або чоловік має низький рівень сперматозоїдів, через що зачаття затримується протягом багатьох років, тоді, як уже зазначено, до дитини можуть ставитися як до дива. З іншого боку, до сьомої доньки поспіль або сьомого сина ставитимуться зі змішаними почуттями, і, можливо, він чи вона почне життя як об’єкт жартів у сім’ї.

      Г. Становище під час народження

      Найважливішим чинником тут є сценарії батьків. Чи вписується туди Єдер? А може, в нього не та стать чи він народився невчасно? Можливо, за сценарієм батька, він має стати науковцем, а стає натомість футболістом? Або навпаки. Чи узгоджуються в цьому плані сценарії матері й батька, чи вони мають протилежні сподівання? Також є традиції, про які він довідається з казок та реального життя. Наймолодший син має діяти як дурень, доки не трапиться протистояння, у якому він переможе своїх братів. Якщо він стане сьомим сином сьомого сина, то майже змушений бути пророком. Ба більше, сценарії батьків можуть передбачати, що один з їхніх дітей прославить або покарає їх, а отже, стане чи то колосальним успіхом, чи то колосальною невдачею. Часто ця честь надається первістку50. Якщо сценарій матері передбачає, що у поважному віці вона буде самотнім інвалідом, то одного з дітей мусять готувати з народження до того, що він чи вона залишиться й доглядатиме її, тимчасом як інших навчають розійтися по світу і зіграти ролі невдячних дітей. Якщо сорокарічний парубок-син або незаміжня донька вирішать зламати сценарій, виїхавши з дому чи, що гірше, взявши шлюб, мати цілком зрозуміло відреагує сильними нападами хвороби, вартими співчуття. Про сценарну природу таких ситуацій свідчить поширена зміна настрою, коли мати «неочікувано» заповідає невдячним дітям більшу частину грошей, залишаючи жалюгідні копійки відданій дитині.

      Загальне правило полягає в тому, що за інших однакових умов діти дотримуватимуться батьківського сценарію щодо групування сім’ї, і це найкраще можна продемонструвати на прикладі найпростіших чинників: кількості та вікової різниці. (Стать дітей не береться до уваги, оскільки є поза контролем батьків – на щастя, бо це один зі способів зламати сценарії, що передаються від покоління до покоління, щоб бодай діти мали новий шанс.) Ретельне опитування серед низки родин відкриє дивовижне число «збігів» у цьому плані.

      Таке

50

Є значна кількість літератури про становище людини під час народження. Першим систематичним дослідженням, імовірно, було English Men of Science (1874) Ф. Ґальтона (F. Galton). Він виявив, що в його популяції переважають лише сини та сини-первістки. З іншого боку, Адлер у статті про «Сімейні сузір’я» твердить, що «наймолодша дитина зазвичай є своєрідним типом» (Understanding Human Nature). Одна з найцікавіших дискусій на цю тему започаткована В. Д. Альтусом (W. D. Altus) у Science 151:44—48, January 7, 1966. Після його статті була опублікована серія «Листів до редактора»: Science 152: 1177—1184, May 27, 1966.