Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

називається протоколом. Тут уже інші виконавці, які обмежені ролями батьків, братів та сестер; а в навчальному закладі чи інтернаті – сусідами по столу й тими, хто керує. Усі вони грають свої ролі доволі жорстко, бо кожна родина є інституцією і дитина засвоює від них мало гнучкості. Досягши підліткового віку, вона знайомиться з більшою кількістю людей. Вона шукатиме тих, хто гратиме ролі, яких потребує її сценарій (вони робитимуть це, бо вона теж відіграє якусь роль у їхніх сценаріях). Під цю пору вона доробляє свій сценарій, беручи до уваги нове оточення. Основа сюжету залишається та сама, але дія трохи змінюється. У більшості випадків (за винятком підліткового самогубства чи вбивства) це репетиція – щось на кшталт провінційних проб. Зробивши кілька таких правок, особа створює остаточний варіант для найбільшої постановки з усіх – прощальної вистави, остаточного виграшу в сценарії. Якщо кінець «гарний», то це відбувається на прощальному обіді. Якщо «кепський», то людина прощається з лікарняного ліжка, з-за дверей в’язничної камери або палати у психіатричній лікарні, з шибениці чи моргу.

      4. Майже в кожному сценарії є ролі «поганих» і «славних» хлопців, «переможців» та «невдах». У кожному сценарії закладено специфічні уявлення про те, що є «добрим» чи «лихим»22 і хто є переможцем або невдахою; але очевидно, що в кожному сценарії наявні ці чотири типи, іноді поєднані у двох ролях. У сценарії ковбоя, наприклад, гарний хлопець є переможцем, а поганий – невдахою. Гарний означає сміливий, зі швидкою реакцією, чесний і безкорисливий; поганий може означати боягузливий, повільний, безчесний, що проявляє цікавість до дівчат. Переможець – це той, хто виживає; невдаху вішають або застрелюють. У мильній опері переможцем є дівчина, яка здобуває бажаного чоловіка, а невдахою – та, що його втрачає. У діловій чи бюрократичній опері переможцем виступає той, хто отримує найкращий контракт або більшість на голосуванні; а невдахою – хто не знає, як підтасовувати документи.

      У сценарному аналізі переможців називають «принцами» або «принцесами», а невдах – «жабами». Завдання сценарного аналізу полягає в тому, щоб перетворити жаб на принців і принцес. Щоб це зробити, психіатр мусить визначити, хто у сценарії пацієнта грає ролі гарних та поганих хлопців, а також хто може бути переможцем. Пацієнт опирається перетворенню на переможця, тому що прийшов на лікування не з цією метою, а лише щоб стати хоробрішим невдахою. Це цілком природно, бо якщо він стане хоробрішим невдахою, йому буде зручніше дотримуватися свого сценарію, тимчасом у разі перемоги йому доведеться відкинути весь свій сценарій і розпочати все заново, від чого більшість людей ухиляються.

      5. Усі сценарії – і в театрі, і в житті – по суті є відповідями на головне запитання, що виникає під час людських контактів: «Що ви кажете після привітання?» І драма, і життя Едіпа повністю залежать від цього питання. Щоразу, як Едіп зустрічає старшого чоловіка, він спочатку каже: «Привіт». Потім, дотримуючись свого сценарію, він має спитати: «Хочеш

22

Про історичний розгляд одного з аспектів «гарних» і «поганих» хлопців дивіться мою статтю: The Mythology of Dark and Fair: Psychiatric Use of Folklore,’ Journal of American Folklore 1—12, 1959. У ній є бібліографічний список, що містить близько 100 джерел, зокрема кілька ранніх психоаналітичних статей про казки.

Найбільш продуктивним автором досліджень на тему народних казок первісних людей є Ґеза Рогейм. Дивіться його книжку: Roheim, G., Psychoanalysis and Anthropology, International Universities Press, New York, 1950.