Міфи та легенди українців. Отсутствует

гнатися, давай гнатися за тим кравцем. Що тут у світі робить? Той бачить – біда. Аж стоїть дерево. Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. А вовки так те дерево й обступили та аж зубами клацають… Куций і каже:

      – От як ми зробимо: я стану насподі, а ви всі на мене, усі на мене, один зверх другого, аж поки досягнемо вражого сина…

      Стали вони один зверх одного – така драбина. От уже одному вовкові стати і кравця дістати. Кравець бачить, що непереливки, та й каже:

      – Понюхаю хоч напослідок табаки.

      Тільки-но понюхав, та як чхне:

      – Апчхи!

      А спідньому вчулося, що той верхнього міря та каже: «аршин!» Та як пирсне відтіля, а вовки як посиплються наниз, та драла…

      Зліз тоді кравець з дерева та й пішов собі безпечно додому. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало. От вам і казка, а мені бубликів в’язка, мені колосок, а вам грошей мішок.

      Літописні легенди

      Святий Андрій на київських горах

      Андрій навчав у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, дізнався, що неподалік Дніпрове гирло. І рушив у Дніпрове гирло. Звідти поплив угору по Дніпрі та принагідно прийшов і став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним:

      – Чи бачите ці гори? На цих горах возсіяє благодать Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков.

      І піднявся на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром.

      Заснування Києва

      Були три брати: один на ім’я Кий, другий Щек, а третій Хо-рив, і їх сестра Либідь. Кий жив на горі, де сьогодні спуск Боричів, Щек жив на горі, що сьогодні зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, яка назвалася Хоревиця.

      Вони побудували місто в ім’я свого найстаршого брата і назвали його Київ. Навколо града був ліс і великий бір; вони ловили в ньому звірів. Були-бо мудрі й розумні. Називались полянами, а від них походять поляни в Києві і донині.

      А деякі, нетямущі, говорили, що Кий був перевізником, бо біля Києва був перевіз тоді з того боку Дніпра; тому й казали: на перевіз на Київ. Якби Кий був перевізником, то не ходив би до Царго-рода. Але цей Кий княжив у своєму роді.

      Обри й дуліби

      Обри воювали з слов’янами й побили дулібів, що теж були слов’янами, знущались над дулібськими жінками. Якщо треба було обринові кудись їхати, не давали запрягти ні коня, ні вола, але веліли запрягти чотирьох або п’ятьох жінок до воза і везти обрина. Так мучили дулібів.