Мацюсеві пригоди. Януш Корчак

мала, що солдати обох сторін могли навіть перемовлятися. І от вони почали ображати один одного.

      – Ваш король шмаркатий! – кричать з ворожого окопу.

      – А ваш – недолугий дід!

      – Самі ви діди! Чоботи у вас діряві.

      – А ви – голодні пельки, бурду п’єте замість кави.

      – А ти ходи, покуштуй.

      – Як візьмемо вашого полоненого, то він такий голодний, наче вовк.

      – А ваші обідрані та й голодні.

      – А ви від нас тікали, мов зайці.

      – Зате згодом ми вам всипали.

      – Ви й стріляти не вмієте. Ваші кулі летять просто на горобців.

      – А ви хіба вмієте?

      – Звісно, що вміємо.

      Розгнівався Фелек вискочив з окопу, повернувся до ворогів спиною, нагнувся, підібрав шинелю й крикнув:

      – Ану, стріляйте!

      Гахнули чотири постріли, та кулі не влучили.

      – Ех ви, стрільці!

      Солдати реготалися, але поручик страшенно розлютився й посадив Фелека до холодної. Це була яма, викопана глибоко під землею і обкладена дошками. Треба вам сказати, що солдати понаносили із зруйнованих будівель дощок і змайстрували в окопах стіни, підлогу та навіть навіси, щоб їх не мочив дощ і не заливала багнюка.

      Лише два дні просидів Фелек у дерев’яній клітці під землею, а далі поручик пробачив йому. Проте й цього було Фелекові досить.

      – Не хочу я служити в піхоті.

      – А куди ж ти підеш?

      – На літак.

      У Мацюсевому королівстві на той час бракувало бензину. А без бензину важко перевозити великі вантажі. Тому-то надійшов тоді наказ, щоб на літаки брали тільки легких солдатів.

      [– Може ти підеш, сарделько, – кпили вояки з одного гладуна.]

      Надумали тоді послати Фелека – хто ж може бути легший за дванадцятирічного хлопчака? Пілот керуватиме літаком, а Фелек кидатиме бомби.

      Мацюсь трохи засмутився, а трохи навіть зрадів, що, коли повернувся з шпиталю, не застав Фелека. Адже тільки Фелек знав, що Мацюсь – король. Правда, Мацюсь сам просив, щоб Фелек називав його Томеком. Та що не кажіть, а це не зовсім добре, коли Фелек має Мацюся за рівню. І якби ще за рівню, а тож ні! Мацюсь молодший, і Фелек просто гордує ним. [Фелек сам пив і горілку, і цигарки курив, а коли хто й Мацюся хотів почастувати, казав одразу:

      – Йому не давайте, він іще малий.

      Мацюсь не любив ні спиртного, ні тютюну, але волів би сам сказати поважно, мовляв, дякую, ні, а не щоб Фелек за нього вирішував.]

      Коли ночами солдати йшли в розвідку, Фелек завжди влаштовував так, що тільки його брали з собою.

      – Не беріть Томека – чим він вам допоможе?

      Розвідка була небезпечною і важкою. Треба було тихо повзти на животі до дротяних загороджень, перерізати їх ножицями або шукати ворожих вартових. Іноді треба було пролежати тихо цілу годину, бо варто лише ворогам почути підозріле шурхотіння в своєму таборі, як вони відразу ж пускали ракети й стріляли по сміливцях. Солдати жаліли Мацюся, оскільки він був молодший та тендітніший, і найчастіше брали Фелека. А Мацюсеві було прикро.

      Залишившись без