Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories. Гілберт Кіт Честертон

встигнути двадцять разів. Але якби він обмежився цим, ви б все одно допетрали. І він вигадав зіграти екзотичного чародія, щоб у всіх на гадці були Індія й Аравія. Тепер уже і вам важко повірити, що розгадка криється в самому будинку. Вона була до вас занадто близькою, і ви не розгледіли її.

      – Якщо все це так, – сказав Бойл, – то це дуже ризикована затія і він розрахував усе дуже точно. Адже і справді, людини на дорозі не було чутно, поки Джеймсон кричав із балкона. І, мабуть, він справді міг вибратися з будинку раніше, ніж я почав мізкувати і вийшов на балкон.

      – У будь-якому злочині розрахунок будується на тому, що хтось не встигне вчасно зметикувати, – зауважив священик. – Найчастіше ми і не встигаємо. Я ось, наприклад, спізнився зі своїми міркуваннями. Він, гадаю, давно вже зник – або відразу ж після того, як у нього взяли відбитки пальців, або й ще до цього.

      – Ну, ви почали міркувати раніше за всіх, – заперечив Бойл. – А я і зовсім не стямився. Джеймсон був такий бездоганний і безбарвний, що на нього й увагу не звертали.

      – Остерігайтеся людей, на яких не звертаєте уваги, – сказав священик. – Ви цілком у їхніх руках. Але і я не запідозрив його, поки ви не розповіли, що чули, як він замикає двері.

      – Ні, заслуга повністю належить вам, – промовив Бойл.

      – Заслуга належить пані Робінсон, – із посмішкою заперечив патер Браун.

      – Пані Робінсон? – здивовано перепитав секретар. – Нашій домогосподарці?

      – Остерігайтеся жінок, на котрих не звертаєте уваги. Джеймсон – шахрай високого класу, чудовий актор, тому він став і хорошим психологом. Такі люди, як віконт, нікого не чують, крім себе, але цей чоловік умів слухати і, коли ви всі про нього забули, зумів підібрати матеріал для свого романтичного спектаклю. Він точно знав, яку взяти ноту, щоб ви не відчули фальші. Однак і він припустився грубого психологічного прорахунку, не подумавши про пані Робінсон.

      – Не збагну, – сказав Бойл, – а вона тут до чого?

      – Джеймсон не очікував, що двері будуть замкнені, – пояснив патер Браун. – Він знав: чоловіки, особливо такі безтурботні, як ви з вашим господарем, можуть без кінця і без міри твердити, що треба зробити те і те. Але якщо про це почує жінка, завжди є небезпека, що вона візьме та й зробить.

      Переслідування Синього чоловічка

      Одного сонячного дня по приморській набережній понуро чимчикував чоловік із похмурим прізвищем Маґлтон. Чоло його затьмарювала печать тривоги, і комедіанти, що розмістилися внизу, уздовж пляжу, марно чекали від нього схвалення.

      П’єро підіймали до нього бліді місячні обличчя, подібні до білих животиків мертвих рибин, але це його не тішило. Уявні негри, зовсім сірі від сажі, також не могли розвеселити його. Він був сумний і розчарований. Обличчя, крім насупленого чола, було непоказним, тьмяним, змарнілим, але все ж тонким, войовничість йому не пасувала, і розкішні армійські вуса здавалися фальшивими.