Енеїда. Вергілій

що по світу широкім

      Бродять, усюди розсіяні, гідної дяки, Дідоно,

      Скласти не в силі тобі. Хай богове, – як є ще боги десь,

      Що про побожних ще дбають, як є якась правда на світі,

      В серці сумління якесь як ще є десь, – тобі хай відплатять

      605 Гідно. Яке це поліття щасливе тебе дарувало

      Світові? Що за батьки таку гожу тебе породили?

      Доки ще ріки у море вливатися будуть, на гори

      Тіні лягатимуть, зоряні пастиме небо отари, —

      Честь твоя й слава назавжди лишиться й ім'я твоє вічно

      610 Житиме, хоч би й який мене край не покликав». З цим словом

      Іліонею правицю простяг він, а ліву Сергесту,

      Потім і іншим – Клоантові мужньому й мужньому Гію.

      Виглядом мужа цього, його долею вражена дуже,

      В відповідь так сідонська Дідона йому говорила:

      615 «Сину богині, яка це біда по злигоднях на тебе

      Так напосілась? І що це за сила на берег безмежний

      Пхнула тебе? Чи не той ти Еней, що його породила

      Мати Венера Анхісу дарданському в краї фрігійськім,

      Де Сімоент протікає? Я тямлю, як Тевкра прогнали

      620 З рідного краю, а він до Сідона прибув і нового

      Царства шукав з допомогою Бела. Бел же, мій батько,

      Кіпр зруйнував плодоносний і взяв під свою його владу.

      З того-бо часу почавши, я знаю вже справи троянські,

      Знаю й ім'я твоє я, і царів пеласгійських я знаю.

      625 Навіть і в ворога тевкрів ім'я похвалами повите,

      Й корінь виводить він свій із старого тевкрійського роду.

      Отже, рушайте, молодці, і в нашу оселю заходьте.

      Гнала й мене також доля подібна й по всяких пригодах

      Врешті притулок надать мені в цій побажала країні:

      630 Горя сама я зазнала, тож вмію в біді помагати».

      Так промовляє, і в царські палати заводить Енея,

      І оголошує разом у храмах богам вшанування.

      Та одночасно також не забула послати на берег

      Товаришам його двадцять волів, сто щетинястих вепрів,

      635 Сотню ягнят із жирними їх матерями – дарунок

      В день цей веселий. —

      Враз тоді з царською величчю всю починають оселю

      Приготовляти, лаштують бенкет усередині дому,

      Гарно мережані, пурпуром вишиті скатерті стелять,

      640 Повно срібла на столах, у різьбі золотій мальовничо

      Подвиги предків хоробрих зображені рядом предовгим,

      Вчинені ними од самих початків старезного роду.

      Тут же Еней (бо батьківське серце спокою не має)

      Вислав швидкого Ахата до суден, щоб той повідомив

      645 Сина Асканія, що тут зайшло, і привів його в місто;

      (Син-бо Асканій не сходив із серця люб'язного батька).

      Крім того, дати дарунки велить, які вирвав з руїни

      Трої, – плащ золотом шитий (були й візерунки на ньому),

      Теж і намітку, гаптовану краєм в узори аканту,

      650 Барви шафрану, – Єлени аргівської стрій це, що з дому

      Винесла, як в незаконнім подружжі з Мікен до Пергаму

      Їхала, дар це чудовий від матері Леди. Крім того,

      Берло, яке