Енеїда. Вергілій

вийшли вони, – хто живе тут – чи люди, чи звірі,

      Пустку-бо бачить навколо, щоб друзям міг все розказати.

      310 Флот заховав під склепінням лісів, де скелі звисають,

      В пітьмі гіллястих дерев, в їх зловісній тіні його скривши.

      Сам же, Ахата лише за товариша взявши й два списи

      В руку, пішов, тільки леза широкі залізні блищали.

      Як переходив він гай, перейшла йому мати дорогу;

      315 Так виглядала з лиця і одіння, так зброю тримала,

      Нібито дівчина з Спарти або Гарпаліка фракійська,

      Що в перегони із Гебром швидким виступає на конях.

      Так, як це роблять мисливці, повісила лук через плечі

      Зручний і коси на вітер пустила. Одіння хвилясте

      320 Так пов'язала вузлом, що аж видно коліно, і перша:

      «Гей, юнаки, – до них мовить, – скажіть, чи не бачили часом

      Тут однієї з мого товариства, яка випадково

      З сагайдаком через плечі пройшла тут, – з плямистої рисі

      Шкура на ній, – може, з криком погналась за спіненим вепром?»

      325 Так Венера сказала. А син їй Венерин промовив:

      «Ні, не чував я її й не бачив твоєї посестри,

      Діво, чи як тебе звати? Безсмертне-бо в тебе обличчя

      Й голос нелюдський; ти, певно, богиня, сестра Аполлона?

      Може, із німф ти одна? Та бувай нам на руку щаслива,

      330 Хто б не була; поможи нам в біді, розкажи нам ласкаво,

      Небо яке це над нами і світу в якій ми частині?

      Ми тут блукаємо й зовсім не знаємо краю й народу;

      335 Вітер сюди нас завіяв, розбурхане море загнало;

      Наша правиця пожертву багату складе на вівтар твій».

      «Я не достойна такої великої честі, – Венера

      Мовить, – є звичай в тірійських дівчат сагайдаки носити

      І пурпуровим котурном[20] обв'язувать високо ногу.

      Бачиш Пунійську державу тірійців, Агенора місто.

      Землі, проте, це лівійські: народ у війні непоборний.

      340 Владу тут має Дідона, що з гірського міста походить,

      Втікши від рідного брата. Тут кривда велика і повість

      Довга про це; розкажу вам лише найважливіші речі:

      Був чоловіком у неї Сіхей; із усіх фінікійців

      Він найбагатший на золото був і закоханий дуже

      345 В цю безталанну. Дав дівчину батько йому непорочну,

      Першу дружину. В гірськім краю тоді брат її рідний

      Пігмаліон володарив, – у лютім злочинстві всіх інших

      Він перевищив. Між ними зчинилась страшна ворожнеча.

      При вівтарі нечестивець підступно Сіхея залізом

      350 Тайно убив, свій жадобою золота ум засліпивши;

      Про сестрине він кохання не дбає, й затаює довго

      Злочин підступний і, марних надій даючи їй багато,

      Просто глузує з кохання сестри. Та у сні чоловік їй,

      Ще не похований доти, з'явився. Поблідле обличчя

      355 В страху піднісши, жахливий вівтар і залізом пробиті

      Груди відкрив він і злочин таємний в сім'ї роз'яснив їй.

      Радить тікати мерщій, покинути рідну країну.

      Щоб удалася ця втеча, вказав їй, де скарби укрито,

      Де

20

Котурн – високе мистецьке взуття.