Ідеальний командний гравець. Як розпізнати і розвинути три основних якості. Патрік Ленсіоні

вирішить, що це весело.

      Джефф погодився з ним.

      – Ага, так і буде. Хвалько.

Гумор шибеника

      Потім Клер спробувала привести інших до тями.

      – Чого ми регочемо? У нас ситуація – гірше нікуди.

      Це лише змусило розсміятися ще голосніше, аж поки їх не опанувала реальність.

      Джефф відчував, що ситуація була трохи похмурою, з огляду на стан здоров’я його дядька.

      – Народ, як ви думаєте, з ним все буде добре?

      Клер раптом відчула співчуття до свого нового боса:

      – О, думаю, що так. Скажи йому те, що ти вже раніше казав, Боббі.

      – Кілька років тому моєму братові поставили такий самий діагноз і він переніс таку ж операцію. Це не ризиковано, за умови, що він змінить свій раціон та спосіб життя. – Боббі зробив паузу, щоб Джефф все це переварив. – Все має бути добре.

      Радий їхнім словам щодо дядька, Джефф і сам трохи заспокоївся.

      – Отже, чи є дещиця правди в тому, що ви мені тут наговорили? – Перш ніж вони відповіли, він пояснив: – Я маю на увазі, чи немає у вас відчуття, що на моєму місці мали бути ви?

      Джефф був радий, що Боббі заговорив першим:

      – Жартуєш? Якби Боб поставив мене генеральним директором, я б сам звідси пішов. Я знаю, що мені добре вдається, і це не ця робота, – сказав він, оглядаючи офіс. – Я звик працювати на майданчиках.

      Клер долучилася до розмови:

      – І я так само. Я дуже любила консультувати Боба, у його кріслі мені було б незручно. Це не для мене.

      – Добре, але як ви ставитеся до того, що тепер я сидітиму в ньому?

      – Ну, це було б неправдою, якби ми сказали, що нас це не тривожить, – сказала Клер, ідеально поєднавши прямоту і співчуття.

      Боббі продовжив:

      – Авжеж. Ми так само переживаємо, як і ти, друже. Але це не означає, що в нас на прикметі є хтось, хто, на нашу думку, був би кращим. З огляду на божевілля ситуації, що склалася просто зараз, ти, ймовірно, для нас – найкращий варіант.

      – Чому ти так кажеш?

      За нього відповіла Клер:

      – Бо нам потрібен хтось, кого ми знаємо і кому довіряємо. Тут немає героя зі сторони, який міг би прийти і зробити цю роботу. А ти зацікавлений. Ти член сім’ї.

      – І ти не йолоп, – сказав Боббі без тіні гумору. – Ти хороший хлопець і слухаєш, що тобі кажуть. Ми знаємо, що ти нас розумієш.

      Джефф ніколи не міг припустити, що фраза «ти не йолоп» може бути настільки втішною. Або що його назвуть хлопцем у віці за сорок. І все ж він повинен був ще трохи натиснути.

      – Добре, я це ціную. Але в мене є філософське питання. – Він зробив паузу для ефекту: – Чи готові ви дозволити мені бути лідером компанії? І вашим керівником?

      Клер і Боббі подивилися один на одного, потім повернулися до Джеффа:

      – Безумовно, – заявив Боббі.

      – Аналогічно, – сказала Клер.

      Джефф відчув полегшення.

      – Гаразд. Тоді повечеряймо сьогодні разом?

Перша зустріч

      Сидячи за великим столом у мексиканському ресторані Maria за кілька кварталів від офісу, Джефф і його нові підлеглі відсунули вбік тарілки і столове начиння, щоб звільнити місце для