Протистояння. Том 2. Стівен Кінг

тим як цей Андервуд із компанією прийшли, «здрастуйте» сказали. Поговорив з нею так, як ти хотів.

      «?»

      – Каже, що треба діяти далі. Ворушитися. Каже, що люди байдикують і хтось має бути за старшого й казати їм, де стати і що робити.

      Нік відкинувся на стільці й тихо засміявся. Тоді написав:

      «Не сумніваюся, вона так відчуває. Погомоню завтра зі Стю + Ґленом. Ти надрукував листівки?»

      – А, оті! Так, блін, – відгукнувся Ральф. – Ото до вечора провозився, Боже ж мій.

      Він показав Ніку зразок плаката, який ще сильно пахнув типографською фарбою; шрифт був великий і привертав увагу. Графіку Ральф оформив сам:

МАСОВІ ЗБОРИ!!!ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ КОМІТЕТВИСУВАЄМО І ОБИРАЄМО!8:30, 18 серпня 1990 рокуМісце: парк Каньйон-бульвар + «Bandshell», якщо погода ГАРНАГлядацька зала в парку Чотоква, якщо погода ПОГАНАПІСЛЯ ЗБОРІВ – ЧАСТУВАННЯ

      Нижче були намальовані дві примітивні мапи – для новеньких і тих, хто не дуже добре дослідив Боулдер. Далі доволі дрібно значився список осіб, який Стю з Ґленом узгодили напередодні:

Тимчасовий комітет:

      Нік Андрос

      Ґлен Бейтман

      Ральф Брентнер

      Річард Елліс

      Френ Ґолдсміт

      Стюарт Редман

      Сьюзен Стерн

      Нік показав на повідомлення про частування й звів брови догори.

      – А, то Френні прийшла й сказала, що ми ймовірніше всіх зберемо, якщо їм щось пообіцяємо. Вони з подругою Патті Кроґер організують. Буде печиво і «За-Рекс»,[67] – Ральф зробив гримасу. – Якби мені запропонували на вибір пити «За-Рекс» або волячі сцяки, я б іще поміркував… Можеш моє випити, Нікі.

      Нік усміхнувся.

      – Тільки от одне, – серйозніше промовив Ральф, – ви, хлопці, мене в комітет поставили. Я знаю, що значить це слово. Воно означає: «Вітаємо, уся найважча робота на вас!» Ну, я не те щоб заперечую, я все життя працював будь здоров. Але в комітетах мають бути ті, хто все придумує, а з придумкою в мене не дуже.

      У своєму блокноті Нік швидко накидав великий радіопристрій, а на його тлі вежу з радіопередавачем, від якого навсібіч розліталися блискавки.

      – Ну, та то ж зовсім інша річ, – похмуро промовив Ральф.

      «У тебе все вдасться, – написав Нік. – Не сумнівайся».

      – Якщо ти так кажеш, Ніку, то я спробую. Але все ж мені думається, що з тим Андервудом у вас би лучче пішло.

      Нік похитав головою й поплескав Ральфа по плечу. Ральф сказав йому «на добраніч» і пішов нагору. Коли він вийшов, Нік довго й замислено дивився на листівку. Якщо Стю і Ґлен бачили список – а на цей момент, певне, побачили – то вони вже знають, що він самовільно викреслив Гарольда Лодера з їхнього списку комітету. Нік не знав, як вони це сприймуть, але те, що вони досі до нього не прийшли – певне, добрий знак. Може, вони захочуть, щоб він щось поміняв, і, якщо буде така необхідність, він поміняє, якщо їм аж так потрібен Гарольд. Якщо буде необхідність, то він віддасть Ральфа. Ральф, власне, не дуже й хоче в той комітет, хоча, хай йому грець, у Ральфа від природи гострий розум і практично

67

Солодкий розчинний напій.