Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час. Джефф Сазерленд

даних був сам світ. Кожного разу після вмикання він визначав розташування інших предметів, немов уперше. Натикався на речі й сприймав їх як реальне оточення, що означало його здатність адаптуватися до будь-якого середовища.

      «Давайте я вам покажу», – сказав Брукс, затягнувши мене до їхньої лабораторії. Він сунув чистий нейронний чип в одного комахоподібного робота, і я побачив, як той оживає. Спочатку робот невпевнено заспотикався кімнатою, наче новонароджене теля, яке вперше намагається стати на ноги. З кожним кроком він ставав усе впевненішим. Ноги швидко вчилися співдіяти. Уже через декілька хвилин робот бігав навколо. Його вміння ходити не було ані збереженим, ані запрограмованим. Усі складники працювали разом за рахунок кількох простих функцій. Ці ноги не думали, а просто діяли. Я був надзвичайно вражений геніальністю та простотою цієї системи. Тут було щось, що робило саме те, чого мене вчили робити, коли я літав над В’єтнамом: Оглядати, Орієнтуватись, Вирішувати й Діяти. Цей робот був інтегрований у довкілля й рішуче діяв на основі даних із довкілля.

      – А що б сталося, – спитав я Брукса, – якби ми змогли розробити набір простих інструкцій для груп людей працювати разом, точно як оці ноги? Вони б самоорганізувались та самооптимізувались, як і цей робот?

      – Не знаю, – відповів він. – Чому б вам не спробувати це й не повідомити мені, що із цього вийшло?

      Не женіться за каскадною моделлю

      Я дедалі краще розумів: якщо зможу створити систему, яка, подібно до цього робота, координуватиме незалежні центри рішень із постійним відгуком про стан справ, буде досягнуто значно вищих рівнів продуктивності. Розподіляючи потік інформації між «ногами» групи, можна буде досягти ефективності, якої раніше не досягав ще ніхто.

      Моя розмова з Родні Бруксом відбулася понад два десятиліття тому. Протягом багатьох років він був завідувачем кафедри робототехніки та штучного інтелекту МТІ, а той схожий на павука робот, якого я бачив, на прізвисько Чингізхан, тепер зберігається в музеї Смітсонівського інституту. Сьогодні ви, мабуть, чули про одну з компаній Брукса iRobot, що виробляє пилосос Roomba та використовує для прибирання ваших кімнат той самий адаптивний інтелект, який Чингізхан використовував, щоб ганятися за мною по кабінету. Його остання новинка в Rethink Robotics, робот Бакстер, може успішно співпрацювати з людьми в спільному робочому просторі.

      Праця Брукса мене надихнула. І в 1993 році я приніс ці ідеї із собою в компанію Easel, куди мене запросили на посаду віце-президента з об’єктних технологій. Керівництво Easel хотіло, щоб моя команда за шість місяців розробила абсолютно нову серію продуктів для деяких із їхніх найбільших клієнтів, таких як Ford Motor, які використовували їхнє програмне забезпечення в проектуванні та створенні власних додатків. Я сів порадитись зі своїми розробниками й сказав їм, що, на мою думку, вони не зможуть цього зробити за допомогою старого способу розробки програмного забезпечення.

      Тією