Коли прокидається сила. Роман Росіцький

Беренiчинi шпильки не зачiпали за живе, а частенько навiть розвеселяли. – Так от, скептику, сни бувають трьох видiв. Найпоширенiшi – звичнi, баченi щоночi, коли мозок для розваги вибудовує з усього, що бачили очi i чули вуха, радiснi або тривожнi фантасмагорiї. Ну, це вiд настрою залежить. Такi сни iснують для задоволення. Другий вид – сни пророчi. Навряд чи тобі вони коли снилися…

      – Звiдки ти можеш знати, що менi снилося, а що нi?!

      – Якби таке хоч раз трапилося, то я б знав про це того ж ранку. А от сьогоднiшнє твоє видиво належить до третього типу сновидiнь. Я їх для себе називаю снами-дiями. Хитра штука, скажу тобi. Все, що у таких снах вiдбувається, має значний вплив на реальнiсть. З того я роблю висновок, що Iдрiге буде битий.

      – Ти це щойно придумав?

      – Знущаєшся?

      – Ти старий, досвiдчений i хитрий. Тобi обдурити бiдну дiвчину простiше простого.

      – Ми правильно йдемо, проста дiвчино? – запитав Гонафо, коли Беренiка звернула з наїждженої дороги у густi хащi.

      – Тут стежка i дуб. Такі, як увi снi.

      Гонафо зупинився в нерiшучостi. Його увагу привернув шум угорi. Придивившись уважнiше, вiн побачив, як двi сойки б’ються з вороною. Дивовижно, але чорна бандитка перемагала! А далi сталося зовсiм незрозумiле: одна з сойок полетiла геть, лишивши свою товаришку наодинцi з вороною. I тiльки це сталося, переможне каркання змiнилося iстеричним лементом.