Таємнича історія Біллі Міллігана. Деніел Кіз

оцінювання, Донна Еґар побачила, що Мілліган сердито міряє кроками свою палату. Коли вона запитала, що трапилось, він відповів їй із британським акцентом:

      – Ніхто нас не розуміє.

      Після цього в нього повністю змінилися міміка, постава, хода і голос, і медсестра зрозуміла, що перед нею вже Денні. Отримавши нагоду щоденно спостерігати за тим, наскільки реалістичними є різні його особистості, кожна з яких має свою усталену поведінку, Донна більше не вважала, що Мілліган прикидається. Тепер вона, єдина з усіх медсестер, вірила в його діагноз.

      За кілька днів він підійшов до неї в дуже пригніченому стані. Вона одразу впізнала в ньому Денні. Він подивився на неї й запитав жалісним голосом:

      – Чому я тут?

      – Що ти маєш на увазі? – перепитала Донна. – У цій кімнаті? Чи в цьому корпусі?

      Він заперечно похитав головою.

      – Інші пацієнти запитали мене, чому я тут, у шпиталі.

      – Можливо, Дороті Тернер усе пояснить, коли прийде тебе тестувати, – відповіла медсестра.

      Того вечора, після психологічних тестів із Дороті Тернер, Мілліган відмовився з будь-ким розмовляти. Він побіг просто до своєї палати, де зайшов до ванної кімнати і почав умиватися. За кілька секунд він почув, як відчинилися, а потім зачинилися двері його палати. Він визирнув із ванної й побачив одну з пацієнток – дівчину на ім’я Дорін. Він часто співчутливо вислуховував її, коли вона хотіла поділитися своїми проблемами, і розповідав їй про власні, проте загалом вона його не цікавила.

      – Що ти тут робиш? – озвався він.

      – Поговорити з тобою хотіла. Чому ти сьогодні так засмутився?

      – Тобі сюди не можна заходити. Ти ж знаєш, що це проти правил.

      – Але в тебе був такий нещасний вигляд!

      – Я дізнався, що дехто скоїв жахливу річ. Я не гідний жити далі.

      Тієї миті вони почули кроки і хтось постукав у двері. Дорін хутко заскочила до ванної кімнати і зачинила за собою двері.

      – Навіщо ти це зробила? – сердито прошепотів Мілліган. – Через тебе я матиму ще більше неприємностей. От халепа!

      Дівчина тільки захихотіла.

      – Ну ж бо, Біллі і Дорін, – покликала їх сестра Єґер, – виходьте звідтіля.

      10 квітня 1979 року сестра Єґер зробила у сестринському журналі такий запис:

      Пана Міллігана застали у його ванній кімнаті з іншою пацієнткою. Світло було вимкнене. Коли його попросили пояснити цей інцидент, він сказав, що хотів поговорити з нею наодинці про те, що почув того вечора. Як з’ясувалося, він дізнався від пані Тернер, що зґвалтував трьох жінок. Розповідаючи про це, пацієнт розридався і сказав, що хоче, аби «Рейджен і Адалана померли». Викликали лікаря Джорджа і пояснили йому, в чому річ. Пацієнта помістили до палати особливого режиму, призначивши за ним нагляд. Коли за кілька хвилин до нього зазирнули, він сидів на ліжку, стискаючи в руках пояс від халату. Він не припиняв плакати і стверджував, що хоче їх убити. Після тривалих перемовин пацієнт віддав пояс. Перед тим він уже було обмотав його навколо шиї.

      Тестуючи Міллігана, Дороті Тернер виявила,