Пригоди Олівера Твіста. Чарлз Діккенс

вироків з приводу однієї темної справи й у триста п’ятдесятий раз закликали секретаря Департаменту внутрішніх справ звернути на нього свою особливу увагу.

      Містер Фанг був у поганому гуморі й похмуро глянув з-під лоба. Старий джентльмен трохи здивовано показав на свою візитову картку.

      – Полісмене, звідки цей птах? – спитав суддя, відсовуючи з погордою набік картку й газету.

      – Моє прізвище, сер, – поважно, як належить джентльменові, мовив старий пан, – моє прізвище – Броунлоу. Дозвольте мені дізнатися ймення судді, що під захистом цих стін наносить несподівану, нічим не викликану образу поважній особі. – З цими словами містер Броунлоу обвів поглядом залу, немов шукаючи, хто б міг відповісти йому на це запитання.

      – Полісмене, – сказав містер Фанг, перекидаючи часопис на другий бік, – чим завинив цей птах?

      – Він нічим не завинив, – відповів полісмен. – Він тут свідкує проти хлопця, ваша мосць.

      Його мосць знала це достотно й без полісмена, але не могла не скористуватися з такої доброї і разом з тим цілком безпечної нагоди насолити комусь.

      – Ага, свідкує проти хлопця? – мовив містер Фанг, міряючи містера Броунлоу зневажливим поглядом з голови до п’ят. – До присяги!

      – Перш ніж присягати, дозвольте мені мовити одне слово, – почав містер Броунлоу, – я хочу сказати, що я дійсно ніколи був би не повірив, якби сам на власні очі…

      – Замовкніть, сер, – обірвав його містер Фанг.

      – Не замовкну, сер, – відповів старий джентльмен.

      – Замовкніть у цю ж мить, а то я звелю викинути вас з установи! – скрикнув суддя. – Як ви смієте грубіянити судді? Нахабо!

      – Що?! – скрикнув, червоніючи, старий джентльмен.

      – До присяги цього панка, – звелів містер Фанг. – Ні слова більше. Годі! До присяги його!

      Містер Броунлоу був обурений вщерть, але збагнув, що його нарікання можуть зашкодити хлопцеві, стримав себе і погодився дати присягу.

      – У чому ж винуватять цього хлопця? – спитав містер Фанг. – Що ви маєте сказати, сер?

      – Я стояв біля рундука з книжками… – почав містер Броунлоу.

      – Замовкніть, сер, – перебив його містер Фанг. – Полісмене! Де полісмен? До присяги полісмена. Полісмене, розкажіть, у чому річ?

      Полісмен у належних покірливих виразах оповів, як стояла справа, як його викликано, як він злапав Олівера на гарячому вчинкові, обшукав його, але не знайшов на ньому жодних доказів крадіжки; більше він нічого сказати не міг.

      – Свідки є? – спитав містер Фанг.

      – Немає, ваша мосць, – відповів полісмен.

      Містер Фанг сидів кілька хвилин мовчки, а потім з несподіваною запальністю накинувся на позивача.

      – Чи скажете ви нарешті, чоловіче, у чому полягає ваше обвинувачення проти цього хлопця, чи ні? Пам’ятайте – ви заприсягнули, і якщо тепер ухилитесь від свідкування, то я покараю вас за неповагу до суду, я вас…

      Чим і як хвалився він покарати