Мiстер Мерседес. Стівен Кінг

не наважувались потикатися такі мешканці Цукрових Пригірків, як покійна Олівія Трелоні. Та й навіщо б їм? Купити наркотиків? Ходжес був певен, що в Пригірках є наркоші, повно їх, але коли ти живеш там, дилери постачають тобі все, що треба, прямо додому.

      Місіс Т. збрехала. Вона мусила збрехати. Або так, або визнати той факт, що єдина мить забудькуватості призвела до жахливих наслідків.

      Утім, припустимо – просто теоретично поміркуємо, – що вона сказала правду.

      Гаразд, нумо припустимо. Але якщо ми помилялися в тому, що вона залишила свій «мерседес» незамкненим, із ключем у замку запалювання, де ховається наша помилка? І що там насправді сталося?

      Він сидить, дивлячись у вікно, згадуючи, не помічаючи, що дехто з офіціантів почав кидати на нього тривожні погляди – обважнілий пенсіонер сидить, розплившись на стільці, наче робот зі спрацьованим акумулятором.

19

      Той смертевіз, так само замкнений, було транспортовано на поліцейську спецстоянку евакуатором. Ходжес із Гантлі отримали це повідомлення, коли вже сідали в свою машину. Туди якраз прибув головний механік із «Росс Мерседес»[94], який запевняв, що зможе відімкнути ту чортову тачку. Врешті-решт.

      – Передайте йому, щоб не переймався, – сказав Ходжес. – У нас є ключ.

      На іншому кінці зависла пауза, а потім лейтенант Моріссі перепитав:

      – Справді? Не хочете ж ви сказати, що вона…

      – Ні, ні, нічого такого. А механік стоїть поряд з вами, лейтенанте?

      – Він надворі, роздивляється пошкодження на машині. «Збіса, ледь не плакати хочеться», – це те, що я чув.

      – Йому було б варто пролити пару крапель сліз по загиблих людях, – сказав Піт. Він кермував. Очисники совалися туди-сюди по лобовому склу. Дощ сильнішав. – Без образ.

      – Скажіть йому, щоб він зв’язався з автосалоном і дещо з’ясував, – сказав Ходжес. – І потім нехай подзвонить мені на мобільний.

      Дорожньому руху в центрі міста заважало багато заторів, почасти через дощ, почасти тому, що перед Міським Центром було перекрито Марлборо-стрит. Вони проїхали лише чотири квартали, коли озвався Ходжесів мобільний. Дзвонив Говард Мак-Ґрорі, механік.

      – Ви знайшли когось у салоні, щоб з’ясувати те, чим я цікавився? – запитав у нього Ходжес.

      – Нема потреби, – сказав Мак-Ґрорі. – Я працюю у Росса з 1987 року. Відтоді провів, либонь, з тисячу «мерсів» на виїзд із воріт, і можу вам сказати, що всі вони від’їжджали з двома ключами.

      – Дякую, – сказав Ходжес. – Ми скоро будемо. Маємо ще декілька питань до вас.

      – Я буду тут. Це жахливо. Жахливо.

      Ходжес завершив розмову і переповів почуте від Мак-Ґрорі.

      – Тебе це дивує? – спитав Піт. Попереду висів знак ОБ’ЇЗД, який спрямовував їх кругаля поза Міським Центром… Тобто можна було засвітити свої значки, але обом цього не схотілося робити. Зараз їм хотілося побалакати.

      – Аж ніяк, – відповів Ходжес. – Це стандартна технічна процедура. Як то кажуть британці: наступник і другий у черзі спадкоємець. Коли купуєш нову машину, тобі

94

«Bob Ross Auto Group» – заснована 1979 р. у штаті Огайо сімейна компанія, що володіє автомобільними салонами і станціями техобслуговування; відома тим, що її хазяїн Роберт Росс став першим у світі чорношкірим, офіційним представником бренду «Мерседес».