Персонажі. Валерій Гаєвський

у роботі, але й численних любовних пригод. Ось чому як і дідусь, я завжди, був чужаком не лише поміж сільської босоти, ай у нашій зразковій середній школі № 1, де міську шпану й кандидатів до неї було зібрано у класах «А», а пристойних учнів у класах «Б». Свій «10-Бе» я вже описав у відповідному есєї, тож повернемося до моєї щасливої-нещасливої мами. Абсолютна самотність, яка навалилася на мене ще у дитинстві, стосувалася і її, бо той містечковий матріархат, який царював у нашому домі і став божевільним після смерті тата (папи), заганяв мене на край землі, у позачасовий запасний напрямок мого розвитку. Я вибирався відтіль дуже довго, по краплинці збираючи своє втрачене «Я», а коли опинився на материку, побачив біля опустілого батьківського дому Хробака-філософа з Гюрзою й Ропухою. Й першим моїм доторком до світу наслідків було відчуття не страху, а фатальності. Ці агонізуючі душі, ці нахабні боягузливі жадібні створіння, які не зіграли жодної ролі в історії мого дому, прочесали усю його ауру, перевернули його верх дном, аби назавжди щезла у ньому чарівна сила мрій і спогадів. Папа й мама довго не могли завершити його будівництво через свою бідність; тривалий час у кімнаті, яка виходила вікнами у двір й молоденький садок, стояла лише величезна, накрита дошками бочка, увінчана примусом, на якому готували нехитру їжу. Коли у ній настелили підлогу й потинькували стіни, під ними з’явилися майже антикварні диван й етажерка (спільний спадок папи й мами), перегодом й стіл, накритий древньою скатертиною. Кімнату віддали мені, і я, маленький книгоман-«наркоман», одразу ж взявся вивчати книги на етажерці; мине чимало часу і я зрозумію, що серед факторів, які підштовхували мене взятися за перо, одними з найголовніших є дві книжки, знайдені тоді там: «Хрестоматія з української літератури» для 8-го класу й «Підручник з акушерства». І назавжди вразили тоді мою спраглу до відкрить душу нещасливе кохання Лукаша й Мавки й зображений у деталях жіночий статевий орган, обсипаний цифрами, й їх розшифровкою під малюнком. Я гадаю, що тоді відбувся своєрідний ритуал посвяти, який супроводжує посвяту у будь-які таємниці.