нього з суплікою повернути фортеці, також відновити вольності, у чому папа відмовив, і тоді народ закликав на допомогу Владислава, короля Неаполітанського. А втім, скоро вони замирилися, і папа, що був утік до Вітербо зі страху перед народом, повернувся до Рима, де зробив свого небожа Лодовіко графом Марки. Потім він помер, і папський престол перейшов до Григорія XII, під умовою, що він зречеться папства, якщо зречеться своїх намірів антипапа. Щоб уволити волю кардиналів і покласти край схизмі в Церкві, антипапа Бенедикт приїхав до Портовенере, а Григорій до Лукки, де почалися перемови. Проте вони зірвалися, отож кардинали одного і другого папи зреклися їх, і Бенедикт вирушив до Іспанії, а Григорій до Ріміні. Ну, а кардинали при сприянні Валтасара Косси, кардинала і легата Болоньї, зібрали в Пізі церковний собор, на якому обрали папою Олександера V. Новообраний папа одразу ж викляв короля Владислава, а його володіння передав Людовіку Анжуйському, отож вони вкупі з флорентійцями, генуезцями та венеційцями, а також болонським легатом Балтасаром Коссою напали на Владислава й забрали у нього Рим. Але в розпал цієї війни Олександер помер і папою проголошено Валтасара Коссу, який прибрав імення Іоанна XXIII. Той одразу поїхав з Болоньї, де його обрано, і подався до Рима, об'єднавшись там з Людовіком Анжуйським, який прибув із загонами з Провансу. Вони зійшлися в бою з Владиславом і погромили його, одначе через похибку кондотьєрів узяти гору не змогли, отож король незабаром знову зібрав потугу і ще раз захопив Рим, змусивши папу тікати до Болоньї, а Людовіка до Провансу. Обдумуючи, як йому підірвати потугу Владислава, папа з цією метою спробував підлаштувати так, щоб цісарем обрано Сигізмунда, короля Угорського. Він умовив його прибути до Італії, зустрітися з ним у Мантуї, і там вони ухвалили зібрати Вселенський собор і припинити схизму в Церкві, щоб вона, вже об'єднана, могла приборкати супостата.
XXXVI
На той час пап було троє: Григорій, Бенедикт і Іоанн; змагання між ними підривало Церкву й уймало її честі. Всупереч папі Іоанну містом собору обрано Констанцу в Германії. Хоча після кончини короля Владислава відпадала причина, за якою папа надумав зібрати цей собор, зректися своєї обіцянки приїхати на нього він уже не міг. Його привезено в Констанцу, там він через кілька місяців усвідомив, що схибив, і був спробував утікати, але його кинуто за ґрати і змушено зректися папства. Григорій, один з антипап, надіслав своє зречення, а другий, Бенедикт, який зректися не побажав, був засуджений як єретик. Зрештою, покинутий своїми кардиналами, він теж мусив зректися. Собор проголосив першосвящеником Оддоне з дому Колонии, який прибрав ім'я Мартина V, і так Церква об'єдналася по тому, як сорок років папська влада була у кількох верховних понтифіків.
XXXVII
Філіппо Вісконті, як ми вже згадували, сидів тоді за ґратами в Павійській фортеці. Але на той час сконав Фачіно Кане, який, скориставшись ломбардськими розрухами, опанував Верчеллі, Алессандрією, Новарою і Тортоною і збив чималі статки. Але, бувши
