Камінний господар. Леся Українка

      родину, — я б її не ощадила…

      Анна

      Долорес, бiйся бога!

      Долорес

      Ох, Анiто, найбiльше заздрю я тiй абатисi!

      Вона душi рятунок вiддала,

      вона зреклася раю!

      (Стискає руки Аннi).

      Анно! Анно!

      Ти не збагнеш сих заздрощiв нiколи!

      Анна

      Я б їм не заздрила, тобою бувши,

      нещасним тим покидькам. Ах, прости,

      забула я, — вiн i тебе ж покинув!

      Долорес

      Мене не кидав вiн i не покине.

      Анна

      Знов загадки! Та що се ти, Долорес?

      Долорес

      Ходила й я до нього в ту печеру,

      де вiн ховався…

      Анна

      (з палкою цiкавiстю)

      Ну? i що ж? Кажи!

      Долорес

      Вiн був порубаний. Жону алькада

      вiн викрасти хотiв. Але алькад

      її убив, а дон Жуана зранив…

      Анна

      Та як же ти дiсталася до нього?

      Долорес

      Тепер я вже й сама того не тямлю…

      То щось було, як гарячковий сон…

      Глядiла я його, носила воду

      опiвночi, i рани обмивала,

      i гоїла, i вигоїла.

      Анна

      Що ж?

      Осе i все?

      Долорес

      Осе i все. Вiн встав,

      а я пiшла вiд нього знов додому.

      Анна

      Такою ж, як була?

      Долорес

      Такою, Анно,

      як чиста гостя. I ти не думай,

      що я б йому далася на пiдмову.

      Нiколи в свiтi!

      Анна

      Але ж ти кохаєш

      його шалено.

      Долорес

      Анно, то не шал!

      Кохання в мене в серцi, наче кров

      у чашi таємнiй святого Граля.

      Я наречена, i нiхто не може

      мене сплямити, навiть дон Жуан.

      I вiн се знає.

      Анна

      Як?

      Долорес

      Душею чує.

      I вiн до мене має почуття,

      але те почуття — то не кохання,

      воно не має назви… На прощання

      вiн зняв перстеника з руки моєї

      i мовив: "Поважана сеньйорито,

      як вам хто докорятиме за мене,

      скажiть, що я ваш вiрний наречений,

      бо з iншою я вже не обмiняюсь

      обручками — даю вам слово честi".

      Анна

      Коли вiн се казав, — чи то ж не значить,

      що вiн одну тебе кохає справдi?

      Долорес

      (сумно хитає головою)

      Словами серденька не одурити…

      Мене з коханим тiльки мрiя в'яже.

      Такими нареченими, як ми,

      пригiдно бути в небi райським духам,

      а тут — яка пекельна з того мука!

      Тобi