Прощальник. Валерій Гаєвський

кущ, увінчаний синіми квітками; пучок засушених васильків був прив’язаний і до цвяха над вхідними дверима.

      – Агов, Катре, – гукнув Лоза, зайшовши першим до просторої світлиці, – а ну ж покажи, як я тебе покозачив. Дай нам настоянки чи запіканки, аби ми одразу – помолодшали.

      Зустрічай по-християнськи дорогого гостя.

      Нахиливши голову, щоб не зачепитися тім’ям об одвірок, із сусідньої кімнати вийшла висока струнка чорнявка. Попри пізню годину на голові мала парчевий очіпок, а високі тугі стегна обтягувала розшита шовком біла плахта.