Плуг. Павло Тичина

х не радів, не співав.

      (Огняного коня вітер гнав – огняного коня —

      в ночі —)

      І тільки їх мертві, розплющені очі

      відбили всю красу нового дня!

      Очі.

      1919

      Сійте…

      Сійте в рахманний чорнозем

      з піснею, грою…

      Над долиною низом —

      сонце горою!

      Робіте – прокинувся вулик.

      Тверезить земля: од вас я,

      од вас тільки волі —

      жодних кривлянь!

      Будьте безумні – не зимні.

      Нові, по нові марсельєзи!

      Направо, наліво мечі —

      ставте дієзи в ключі!

      Ударте у мідь, обезхмарте!

      Вірте (не лірте!), ідіть,

      фанфарами крикніть вночі:

      дієзи, дієзи в ключі!

      1919

      І бєлий, і блок…

      І Белий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:

      Росіє, Росіє, Росіє моя!

      …Стоїть сторозтерзаний Київ,

      і двістірозіп'ятий я.

      Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія!

      Тумани, долини, болотяна путь…

      Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—

      не може ж так буть!

      Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.

      Під регіт і бурю, під грім од повстань

      од всіх своїх нервів у степ посилаю —

      поете, устань!

      Чорнозем підвівся і дивиться в вічі,

      і кривить обличчя в кривавий свій сміх.

      Поете, любити свій край не є злочин,

      коли це для всіх!

      1919

      На майдані…

      На майдані коло церкви

      революція іде.

      – Хай чабан! – усі гукнули,

      за отамана буде.