Мер сидить на смерті. Андрій Процайло

Вони застогнали. Але ув’язнені в тілах люди подумали, що це протяг…

      «Чим їх здивуєш, коли вони щодо див закриті?» – розчарувався Домовина і помчав працювати. Часу багато – він вічний. Але щоб устигнути багато, треба все робити вчасно. Привид не відкладав справ у довгий ящик – він же не людина. Хоча як би хотів нею стати знову! Народитися пухнастим малям, прожити гідне життя – і злетіти в небо! Блаженство!.. Але, як то кажуть, кесареві – кесареве, а привидам своє робить…

      А ще головний привид Львова Домовина дивувався, чому смерть була такою переляканою у мить, коли, наче спалах, з’явився текст. Невже вона теж не знала, що там написано, а вгледівши, відчула для себе загрозу? Скільки привид знав смерть, він жодного разу не бачив у її очах страху… З ким, з ким, а зі смертю Домовині ох як не хотілося воювати! Зрештою, ворогів знищують, щойно вони з’являються, а смерть поки що – друг…

      Домовина ввійшов у кабінет. Усівся за стіл. Увімкнув комп’ютер. Мер, скоріше за все, нині вже не повернеться. Можна спокійно, без смороду попрацювати.

      Відкрив повний перелік привидів Львова. Серед них для виконання місії треба було вибрати трьох. Найбільш підходящих. Щоб і своїми мізками шурупали, і чужими могли повелівати. Щоб не губилися, потрапивши в складну ситуацію, адже не секрет, що доведеться працювати і в гарячих точках, які люди називають «святі місця». І щоб, чого доброго, не думали зрадити, бо свобода, хоч і тимчасова, все ж таки свобода… Манить своїм польотом, як гріх…

      Добре, що світовий банк привидів виділив для цієї місії достатньо енергії. Бо в банку привидів Львова енергії як кіт наплакав. Вистачає хіба для того, щоб Домовині злітати на Собор. Такі часи… Криза… А з тої енергії, яку виділив світовий банк, можна організувати повноцінне вселення трьох привидів у людські тіла. Затратна справа, але що поробиш?.. Більше, фактично, не потрібно. А двох все-таки замало. Всяке буває – краще підстрахуватися. Головний привид Брюсселя, правда, скупердяй рідкісний, хотів зекономити, наполягав на виділенні енергії для вселення двох привидів, але Домовина переконав Собор, що ризик у такій надважливій операції треба звести до мінімуму…

      Закукурікали треті півні. Домовина не спішив. Довго зупинявся над іменем із списку і наче перевтілювався в іншого привида. Намагався його відчути повністю, передбачити поведінку і користь, яку той може принести під час виконання завдання.

      Коли ніч почала збирати манатки, щоб іти геть з міста, головний привид Львова зробив свій вибір. Він набрав на комп’ютері:

      1. Домовина.

      2. Чернець.

      3. Чорна дама.

      Щодо себе – сумнівів не було. Він мусить піти, щоб керувати місією. Головному привидові відсиджуватися в ратуші, ховатися за чужими спинами не личить.

      Чернець – привид з підземелля Єзуїтського собору. Колись продав душу дияволові. Кмітливий. Метикуватий. Досвідчений. Сильний. Гарячих точок уникає, але коли треба – мчить у гущу небезпеки без вагань.

      Чорна