Классическая проза

Различные книги в жанре Классическая проза

Герой

Уильям Сомерсет Моэм

Джеймс Парсонс, раненный на войне и отмеченный наградами, возвращается в родной городок. Кто он – герой? Или человек, уже не способный «вписаться» в мирную жизнь? Родные, любимая женщина перестали его понимать. Да и сам Джеймс словно говорит на другом языке – языке войны, столь сильно изменившей его. Что ему делать? Попытаться переломить себя и стать прежним? Или есть другой выход?..

Будденброки

Томас Манн

Жемчужина творческого наследия Томаса Манна. Едва ли не лучший роман в жанре «семейной саги» немецкоязычной прозы. История взлета и падения богатой и могущественной семьи Будденброк, на первый взгляд словно воплощающей в себе идеал германских добродетелей. История трех поколений представителей этого клана – от властного и безжалостного патриарха до его внуков, уже подверженных всем порокам и слабостям интеллектуалов. История любви и предательств, вражды и интриг, борьбы и зависти, исступленной страсти – и жгучей ненависти…

Нефтяная Венера (сборник)

Александр Снегирёв

«Юноша и девушка, едва перешагнув пубертатный возраст, полюбили друг друга. На девушке это соответствующим образом сказалось – она понесла и родила ребенка-дауна. Влюбленные в ужасе – психическая травма, истерика, раздор. От ребенка они отказываются – никто не согласен жертвовать своей молодой, ничем не примечательной, но все-таки единственной жизнью ради безнадежно больного отпрыска. В результате родители юноши берут внука-дауна на воспитание. …Главное же, что происходит и захватывает читателя в книге, – процесс очеловечивания главного героя через общение с капризным, обидчивым, неполноценным и, в общем-то, нечеловеческим (но при этом все-таки родным) существом Ваней. И Ваня при этом тоже очеловечивается. Очеловечивается, не меняясь, – метаморфозу претерпевает не персонаж, а отношение к нему читателя, в чьем сознании автор производит явственный сдвиг. …Роман сильный. Очень сильный». П. Крусанов

Повія

Панас Мирний

У романі «Повія» письменник виявив себе як глибокий психолог-аналітик і знавець усіх сфер тогочасної дійсності – від побуту й проблем пореформеного села до хижості міщанського середовища, у якому саме тривав процес капіталізації: новоявлені власники капіталу, зневаживши будь-які норми моралі, гребли під себе добро, насамперед чуже, громадське. У романі, як і в багатьох прозових творах Панаса Мирного, навіть мальовничі пейзажні зарисовки суголосні до настроїв героїв, поглиблюють та увиразнюють їхній душевний стан. Можна тільки милуватися, як майстерно письменник вплітає в канву своєї оповіді сни персонажів, за їх допомоги тонко розкриваючи психічний стан й емоційну сферу людини.

Жерміналь

Еміль Золя

Еміль Золя – видатний французький письменник другої половини ХІХ століття, продовжувач реалістичних традицій Стендаля, Бальзака, Флобера. Він подарував людству один з найвизначніших творів світової літератури – 20-томну епопею «Ругон-Маккари». «Жерміналь» (1885) посідає особливе місце в «Ругон-Маккарах». Це роман про тяжке, безрадісне життя шахтарів, яких непосильна праця та голод перетворили на тварин. Але навіть в цих нелюдських умовах зароджуються світлі почуття – розцвітає кохання Етьена Лантье і Катріни Мае. І хоча Катріна гине в завалі, фінал роману як і його назва, звучить отпимістично: жерміналь в республіканському календарі – місяць весняного пробудження природи, місяць порості.

Чотири шаблі (збірник)

Юрій Яновський

Юрій Яновський (1902 —1954) – один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини ХХ століття. При згадці цього імені постає перед очима «світ спекотний і шалений, бачиться степ у переблискуванні шабель, охоплений курявою битви». Романи письменника «Вершники» і «Чотири шаблі» належать до кращих творів про героїку Громадянської війни. До видання включено оповідання («Роман Ма», «Байгород», «В листопаді» та ін.), есеї («Голлівуд на березі Чорного моря»), романи («Майстер корабля», «Чотири шаблі», «Вершники»), в яких розкривається яскравий талант Юрія Яновського.

Чотири шаблі

Юрій Яновський

«Чотири шаблі» – роман про глибинні духовно-психологічні засади народного руху в Україні періоду національно-визвольних змагань та громадянської війни. І цього разу письменнику вдається до останньої сторінки в напрузі тримати увагу читача завдяки розповіді про різноманітні випробування, авантюристичні, напівфантастичні пригоди героїв.

Гаргантюа та Пантагрюель

Франсуа Рабле

Франсуа Рабле (1494—1553), французький письменник-гуманіст доби Ренесансу, замолоду чернець, а потім лікар, писав свій фантастично-сатиричний роман «Ґарґантюа та Пантаґрюель» протягом 20 років. Цей твір нерозривно пов’язаний з народною культурою Франції пізнього Середньовіччя та Відродження. Із неї автор запозичив і головних героїв (двох королів-велетнів Ґарґантюа і Пантаґрюеля, правдолюбця Панурґа), і саму мову розповіді. Сміх Рабле позбавлений страху перед сильними світу сього, церквою та забарвлений у карнавально-святкові тони.

Эмма

Джейн Остин

Ироничная история очень умной молодой женщины, попадающей впросак постоянно – по наивной глупости окружающих? О да! Величайшая (и первая в мировой литературе) книга об интеллектуалке, стоящей на голову выше своего мелкопоместного, уныло-благополучного бытия? Конечно же! И наконец, роман, что совсем недавно обрел вторую жизнь в качестве блистательной экранизации? Безусловно! Что это? «Эмма». Самое едкое, самое точное, самое саркастичное из произведений ярчайшей писательницы ХIХ в.

Семейство Таннер

Роберт Вальзер

Когда начал публиковаться Франц Кафка, среди первых отзывов были такие: «Появился молодой автор, пишет в манере Роберта Вальзера» . «Это плохая карьера, но только плохая карьера может дать миру свет» . Франц Кафка о Симоне Таннере Роман «Семейство Таннер» (1907) известнейшего швейцарского писателя Роберта Вальзера (1878–1956) можно назвать образцом классической литературы. Эта книга чем-то похожа на плутовской роман. Симон, ее неугомонный герой, скитается по свету, меняет места работы, набирается опыта, жизненных впечатлений. Он пытается жить в ладу не только с окружающими его людьми, но и с самим собой. Однако Симону не всегда это удается, и ему приходится пускаться на всяческие хитрости. Произведения Вальзера неоднократно экранизировались (в том числе – средствами анимационного кино), несколько документальных и игровых фильмов сняты о нём самом, признание его во всем мире год от года растет.