Салимове Лігво. Стивен Кинг

чоловік спокійно. – Не мусите. Він розповідав правду.

      Ґракон закивав ще до того, як йому це переклав Муньос, і обличчя його спохмурніло. Він нахилився вперед зі зчепленими між колін руками і довго щось говорив. Муньос уважно слухав з помірковано безвиразним обличчям. Коли священник закінчив, Муньос переказав:

      – Він каже, що в цьому світі трапляються дивні речі. Сорок років тому один селянин з Ель Ґраніонеса приніс йому ящірку, яка кричала так, наче то була жінка. Він бачив одного чоловіка зі стигматами, слідами тортур нашого Господа, руки і ноги того чоловіка кровоточили у Стражденну П’ятницю. Він каже, що це жахливі речі, темні речі. Це серйозно для вас і для хлопчика. Особливо для хлопчика. Це з’їдає його живцем. Він каже…

      Ґракон знову заговорив, коротко.

      – Він питає, чи розумієте ви, що ви вчинили в тому Новому Єрусалимі?

      – Єрусалимовому Лігві, – уточнив високий чоловік. – Так. Я розумію.

      Ґракон знову заговорив.

      – Він питає, що ви думаєте з цим робити.

      Високий чоловік похитав головою. Дуже повільно.

      – Я не знаю.

      Ґракон заговорив знову.

      – Він каже, що буде молитися за вас.

6

      За тиждень він прокинувся в поту від кошмару і покликав хлопчика на ім’я.

      – Я повертаюся назад, – сказав він.

      Хлопчик зблід під своєю засмагою.

      – Ти зможеш поїхати зі мною? – запитав чоловік.

      – Ти любиш мене?

      – Так. Господи, так.

      Хлопчик почав ридати, і високий чоловік його обійняв.

7

      Сон до нього так і не йшов. Лиця чаїлися серед тіней, вихрячись перед ним, мов лиця, притьмарені снігом, а коли вітер навислою гілкою вдарив об дах, він здригнувся.

      Єрусалимове Лігво.

      Він заплющив очі і затулив їх долонями, і все почало повертатись. Він майже бачив те скляне прес-пап’є, отого типу, що в ньому здіймається крихітна хуртовина, коли його струснеш.

      Салимове Лігво…

      Частина перша. Дім Марстена

      Жоден живий організм не може довго існувати нормально в умовах абсолютної реальності; навіть жайворонки і зелені коники, як дехто вважає, бачать сни. Дім-на-Пагорбі, не нормальний, стояв самотньо на тлі своїх пагорбів, хоронячи в собі темряву: він там простояв вісімдесят років і міг простояти ще вісімдесят. Всередині стіни висилися струнко, цеглини трималися чіпко, підлоги залишалися міцними, а двері розсудливо були зачинені; тиша безперемінно залягала серед дерева й каменю Дому-на-Пагорбі, і хоч би що там тинялося, воно тинялося на самоті.

      Ширлі Джексон. Обмарний дім між пагорбів[13]

      Розділ перший. Бен (І)

1

      На той час, коли, їдучи на північ платною автомагістраллю, Бен Міерз проминув Портленд, у животі в нього почав відчуватися аж ніяк не неприємний дрож хвилювання. Було 5 вересня 1975 року, і літо насолоджувалося своїм великим фінальним фліртом. Дерева буяли зеленню, ніжно-блакитне небо було високим, а відразу за межею міста Фелмат на паралельній

13

Цитата з першого розділу роману «The Haunting of Hill House» (1959) авторки психологічних трилерів Shirley Jackson (1916–1965), яка вплинула на стиль Стівена Кінга.