Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька. Данило Яневський

сьогодні 47-мільйонний народ, якому не пощастило емігрувати до вільних країн, сформулював один з героїв пронизливого фільму Ігоря Кобріна «1941» фронтовик, професор Микола Нікулін: «Ті, хто переміг, або полягли на полі бою, або спилися, пригнічені післявоєнними тяготами. Залишилися при владі та збереглися сили інші – ті, хто заганяв людей до таборів, ті, хто гнав у безглузді криваві атаки. На війні особливо чітко виявилася підлість більшовицького ладу. Яку мирний час страчували найчесніших, найінтелігентніших і найрозумніших людей, так і на фронті відбувалося те саме, тільки в більш відкритій і мерзенній формі. Гинули найчесніші, ті, які відчували свою відповідальність перед суспільством. Треба думати, ця селекція народу – бомба уповільненої дії. Вона вибухне через декілька поколінь – в ХХІ чи в ХХІІ столітті. Тоді відібрана і викохана більшовиками маса покидьків народить нове покоління собі подібних».

      Нема де правди діти: сучасна Україна, її суспільство, політикум, медіа, навіть деякі церковні інституції просякнуті брехнею, невіглаством, неповагою до людської особистості, жадобою до грошей та прагненням до «покращення» життя за рахунок обкраданння всіх і вся – людей, відносин, природи, майбутнього і самої ідеї Бога. І заслуга в цьому – тієї самої генерації викоханих людоїдами покидьків та їх нащадків.

      Саме вони перемогли в історичній битві всіх своїх союзників, попутників та ворогів. Найзапеклішими, найрадикальнішими, найзатятішими серед останніх були і члени Організації українських націоналістів. Згідно з усталеним, розповсюдженим міфом, який набув характеру аксіоми, 30 червня 1941 р. її лідери, якщо зовсім точно – невеликого її уламку, який називають чи то ОУН «революційною», чи то просто «бандерівцями», проголосили у Львові «Акт відновлення Української Держави».

      Мета моя дуже скромна: ввести до короткого, популярного тексту існуючі станом на початок 2013 року версії, концепції та теорії і сформулювати відповіді на прості, як божий день, запитання:

      – Хто, що саме, за яких обставин проголосив у той день у Львові?

      – Яким був справжній зміст папірця, який нібито з балкона другого поверху будинку «Просвіти», що на площі Ринок, зачитав нібито заступник голови нібито ОУН Ярослав Стецько?

      – Хто був автором цього документа?

      – Яким був рівень його леґітимності?

      – Чому документ сакрального буквально значення зачитував Ярослав Стецько, а не сам Степан Бандера – нібито провідник ОУН?

      – Який вплив той Акт мав на українську громаду Східної Галичини?

      – Які мав реальні політичні наслідки?

      – Чи можливо було за існуючих на той день геополітичних і просто політичних обставин реалізувати положення того документа?

      – Як вплинув на стан тогочасного національного політикуму взагалі, націоналістичного руху зокрема?

      – Яким був – якщо був – реальний рівень співробітництва українських націоналістів з нацистами? В яких організаційних формах це співробітництво, за умови,