Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька. Данило Яневський

перший – замирення нелояльного населення в перспективі великої європейської війни. Війни, яка за планами її організатора та проектантів, мала утвердити комуністичне панування над всією Європою, а далі – над усім світом.

      Мотив другий – використати для підготовки цієї війни всі наявні на території УРСР людські та матеріальні ресурси.

      Натомість на території Східної Галичини, яка після 1920 р. стала частиною Польщі, Другої Речі Посполитої, було запроваджено формальний режим парламентської демократії. Українське населення Польщі в 1920–1939 pp., як вважають прихильники такої точки зору, піддавалося різного роду утискам, які мали наслідком масове несприйняття існуючого політичного режиму і навіть ворожість до нього. При цьому найбільш радикально налаштована частина української молоді, організаційно об'єднана у львівськії! клітині Організації українських націоналістів (офіційно вона називалася Крайова екзекутива ОУН), вдавалася до радикальних форм протесту – включно з організацією терористичних актів проти польських урядовців та тих українських діячів, які, на їхню думку, пішли на співробітництво з польською владою.

      Історія ОУН – найбільш спотворена частина національної історії українців

      Скажу відверто: історія України в її сучасному вигляді взагалі, історія ОУН зокрема – це суцільний фальсифікат. Порівняно з ним історії Гаррі Поттера – це реальна історія Британського королівства новітнього часу. Один з найбільш авторитетних у професійному середовищі дослідників історії українського націоналістичного руху 20 – 50-х pp. XX ст. Іван Патриляк констатує: «…діяльність Організації українських націоналістів (бандерівців) упродовж Другої світової війни належить до найбільш штучно спотворених, сфальсифікованих і заплутаних тем у нашій новітній історії».[2] Дозволю собі лише одне доповнення: неабиякий внесок у цю справу протягом десятиліть робили і провідні діячі так званої ОУН(б), і сам їхній лідер – Степан Андрійович Бандера.

      Але повернімося до обставин часу та місця.

      Комуністична окупація України – найбільша антропологічна катастрофа тисячоліття

      Загалом упродовж 1918 – 1948 рр., тобто життя лише одного покоління, на території сучасної України загинуло, як мінімум, 20 млн автохтонної людності. Це, відповідно, 70 % до кількості населення в 1917 р. і майже 50 % до рівня 1941 р. Це – найбільша антропологічна катастрофа в історії Європейського континенту за 1000 років.

      Ці втрати, подобається це комусь, чи ні, є результатом як самовинищення українців у громадянських війнах, так і безпосередньою заслугою окупантів, насамперед більшовицьких. 20 млн загублених життів, незчисленна кількість життів покалічених – прямий результат панування комуністів, які мають понести за це юридичну, політичну та історичну відповідальність. У повному обсязі. Раз і назавжди.

      Не забуваймо і про інше. Характеризуючи настрої, розповсюджені напередодні Другої світової війни в українських середовищах по обидва боки Збруча, один з активних учасників політичних

2

Патриляк І. Військова діяльність ОУН (б) у 1940–1942 pp. – Київ, 2004. – С. 391.