Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька. Данило Яневський

купці полонізувалися. Українцями були тільки селяни та неосвічені сільські священики. Тому українська інтелігенція, в тому числі й духовенство, переважно селянського походження…Селянське походження уніатського духовенства дає йому переважний вплив на робітничо-селянські маси…Взагалі уніатські церкви в Галичині убогі… Після імперіалістичної війни сільські священики були бідні, навіть не мали можливості виховувати в міських школах своїх дітей».[24]

      Говорив Целевич і про антипольські настрої в середовищі як священиків, так і мирян. Розповідав про системні утиски польської влади та спільноти проти українців. Так,

      «за останні два роки польська влада здійснила низку репресій щодо уніатського духовенства. Біля 300 уніатських священиків польською владою були засуджені за різні «політичні» злочини як ото: антипольські проповіді в церквах, ведення метричних записів українською мовою, збір коштів на користь політичних в'язнів та ін., за відправу служб Божих про членів «ОУН» священики були засуджені до тюремного ув'язнення переважно від 3-х міс. до 1 року.

      Адміністративна польська влада, – розповідав він, – у масовому порядку відбирала у священиків права на викладання релігії в школах, якщо вони протидіяли полонізації в школах українських дітей…Під час польської реакції 1930 року і під час військово-каральних експедицій 1936 р., – вів він далі, – репресії піддавалися не тільки робітники і селяни, але і священики…в липні 1939р. при масових арештах було заарештовано також біля 50-ти священиків, а перед самою польсько-німецькою війною інтерновано багато священиків, яких відправили до табору інтернованих у м. Кобрин на Волині».[25]

      І так далі і таке інше на багатьох сторінках.

      Зауваження автора

      Я не можу ані ствердити, ані спростувати свідчення Володимира Целевича. Маю інший, дякувати Богу, позитивний досвід співіснування і з поляками, і з римо-католиками. Можу ствердити інше: і сьогодні, на початку другого десятиліття третього тисячоліття, українців – виходців із передвоєнних галицьких міст, містечок і сіл буквально трусить, коли починають пригадувати своє недовге життя за Польщі. І сьогодні, чи то в США, чи то в Канаді, чи то в Австралії, чи то в будь-якій європейській країні, українці та поляки – вихідці з тих країв не мають добрих слів на адресу один одного.

      Організація українських націоналістів – Українська греко-католицька церква

      Говорити про український націоналістичний рух – отже зрозуміти і його, і весь український національний політикум періоду передвоєнної Польщі – неможливо без розуміння системного, принципово важливого феномену.

      Митрополит Андрей Шептицький

      Цей феномен має своє ім'я – митрополит Андрей Шептицький (у миру – Роман Марія Александр Шептицький).

      У межах цієї розповіді скажу лише, що станом у 20 – 30-х роках XX ст. митрополит Андрей не просто предстоятель УГКЦ. Це – етнарх руського/українського

24

Докл. див.: Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів безпеки (1939–1944 pp.). – Київ, 2005. – С. 79–81 та ін.

25

Докл. див.: Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів безпеки (1939–1944 pp.). – Київ, 2005. – С. 84.