Леонід Биков. Ростислав Коломиец

      Фотографії, музейні архіви, спогади, монографії – авторський погляд

      У мистецтві взагалі й у мистецтві кінематографа, зокрема, допоки є такі, як він, – ніколи не вгасає вогонь високої людяності, любові й добра…

Володимир Заманський[1]

      Як я це роблю завжди, створюючи мистецькі портрети у серії «Знамениті українці», починаю розглядати фотографії героя. Фотографії в житті та кінокадри з його участю…

      Ба ні, тут Ламброзо не помічник – по них нічого не прочитаєш… Ну, як нічого? Не прочитаєш нічого такого, щоб вирізняло його серед інших. То, може, в цьому і є… може, він «один із…»?..

      Перше, що впадає у вічі: нічого спільного з кінематографічними зірками тих років, із якими він знімався у фільмі. Явно не герой – не романтичний Павло Кадочников. Аж ніяк не комік – не парадоксальний Сергій Філіппов.

      Ніде не викривляється, ніким не прикидається – такий собі симпатяга. І завжди молодий на вигляд – і в юності, й у зрілості, й наприкінці життя:

      • густе кучеряве волосся (кого цим здивуєш!);

      • очі як очі – ба ні, на всіх фотографіях – сумні… не дивиться вдалину, а просто на тебе… і цей пронизливий погляд… у його очах можна прочитати невимовні переживання чи то якісь утаємничені пристрасті;

      • ніс качечкою,

      • вуста… ніби створені для усмішки…

      І ось він усміхається – невідпорна усмішка! Його обличчя створене для того, щоб усміхатися назустріч людям… і оці очі… очі все-таки лишаються сумними…

      А загалом – звичайнісіньке обличчя людини, сказати б, із робітничо-селянської маси… Таких повно на вулиці. І він ніби розчиняється в людському натовпі.

      Порівнюю його фотографії з кадрами, на яких Леоніда Бикова зафіксовано в різних ролях…

      Ніде, ні у житті, ні у кінокадрах, він «не робить обличчя»… сприймайте таким, як є.

      Висновок незаперечний: у жодній ролі – від закоханого дивака-невдахи до командира ескадрильї – він не ховає свого обличчя. Одне, власне його, обличчя! Обличчя-маска?..

      Обличчя-маска актора Чарлі Чапліна. Обличчя-маска актора Леоніда Бикова. Обличчя-маска українського театрального актора Миколи Яковченка. У трьох випадках – комік із сумними очима. Чи буде перебільшенням сказати, що обличчя-маска є невід’ємною частиною сміхової культури XX століття?..

      Невеликий відступ від теми. Виявляється, маскою-обличчям можна користуватись. Один із моїх помітних колег по театральному інституту часто задіяний в українських кіносеріалах саме завдяки своєму обличчю-масці, з якою він незмінно з’являється на екрані. Всерозуміючий погляд, делікатні вуса, стримана міміка та непохитна впевненість у своїй правоті – таким він постає (дякувати Богу, в епізодичних ролях) в образах то головного лікаря, то впливового вченого, то слідчого, то просто начальника невідомо чого. Очей не відвести. І все завдяки масці впливової значущості, за якою ховається обличчя посередності. Якщо припустити, що колись він придумав

1

Актор. Знімався з Леонідом Биковим у кінофільмі «На семи вітрах».