Могутніше за меч. Джеффри Арчер

могли замінити лілії, викинути, прибрати? Може, у пані Кліфтон алергія на пилок?

      – Тридцять дев’ять, тридцять вісім, тридцять сім, тридцять шість…

      Може, вдерлися до каюти лорда Ґленартура і знайшли там відчинену валізу?

      – Двадцять дев’ять, двадцять вісім, двадцять сім, двадцять шість…

      А може, вже повсюди шукають чоловіка, який вислизнув із туалету в салоні першого класу?

      – Дев’ятнадцять, вісімнадцять, сімнадцять, шістнадцять…

      Якщо вони… він вчепився в краї двоярусного ліжка, заплющив очі й почав рахувати вголос:

      – Дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один…

      Він перестав рахувати й розклепив повіки. Нічого. Лише моторошна тиша, яка завжди означає невдачу. Він схилив голову й помолився Богові, в якого не вірив. І тієї миті пролунав вибух такої потужності, що його кинуло об стіну каюти, як листок у шторм. Він ледве звівся на ноги й усміхнувся, коли почув людські зойки. І міг лише гадати, скільком пасажирам на горішній палубі вдалося вижити.

      Гаррі й Емма

      1964–1965

      1

      – Її королівська величність, – пробурмотів Гаррі, виходячи зі сонної дрімоти.

      Він сів, засвітив нічник, а потім вислизнув із ліжка й швидко підійшов до вази з ліліями. Вдруге перечитав привітання від королеви-матері. «Дякую за незабутній день у Бристолі. Сподіваюся, що мій другий дім вдало здійснить своє прем’єрне плавання». Він був підписаний «Її королівська величність Єлизавета, королева-мати».

      – Це розповсюджена помилка, – сказав Гаррі. – Як я міг її пропустити?

      Він схопив халат й увімкнув горішнє світло.

      – Уже час вставати? – запитав сонний голос.

      – Атож, – сказав Гаррі. – У нас проблема.

      Емма, примружившись, поглянула на свій годинник біля ліжка.

      – Але всього лише третя, – запротестувала вона, видивляючись на свого чоловіка, який пильно розглядав лілії. – То в чому проблема?

      – Королеву-матір не називають її королівською величністю.

      – Усі це знають, – не здавалася Емма, все ще перебуваючи у полоні сну.

      – Усі, окрім тих, хто надіслав ці квіти. Вони не знали, що правильно звертатися до королеви-матері не її королівська величність, а її королівська високість. Так звертаються до принцеси.

      Емма неохоче піднялася з ліжка, підійшла до свого чоловіка й сама оглянула картку.

      – Попроси капітана негайно прийти до нас, – звелів Гаррі. – Необхідно з’ясувати, що у вазі, – додав він, перш ніж опуститися на коліна.

      – Там, мабуть, лише вода, – припустила Емма, простягаючи руку.

      Гаррі схопив її за зап’ясток.

      – Поглянь уважніше, люба. Ця ваза завелика для чогось такого делікатного, як десяток лілій. Поклич капітана, – повторив він, цього разу з більшою наполегливістю.

      – Але квітникар міг просто помилитися.

      – Будемо на це сподіватися, – сказав Гаррі, підштовхуючи її до дверей. – Але ми не можемо брати на себе такий ризик.

      – А