Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту. Юни Хонг

потім дійте рішуче: візьміть записник та організуйте цю зустріч віч-на-віч.

      Нунчі для некорейців

      Можливо, ви думаєте: «Я не планую їхати в Корею, тож навіщо мені нунчі?»

      Проте чому ви переконані, що пов’язані з нунчі уявлення не знадобляться на Заході? Замисліться, чому деякі люди розв’язують важливі ділові питання, граючи в гольф, або чому більшість перших побачень передбачають вечерю чи певну страву. Невже для того, щоб заощадити час, виконуючи кілька завдань одночасно? Ні. Ми робимо так, бо підсвідомо знаємо: можна багато чого сказати про людину, дізнавшись, як вона поводиться на полі для гольфу або в ресторані.

      Нунчі – це форма емоційного інтелекту. Хоча люди вже добре усвідомлюють важливість емоційного інтелекту в усьому – від виховання дітей до кар’єрного успіху, у дійсності більшість досі потай його зневажають. Якби ж то ці люди зрозуміли, що на нунчі ґрунтувалися цілі цивілізації, вони, можливо, менш скептично ставилися б до емоційного інтелекту.

      З давніх-давен нунчі було вагомою частиною класичних західних філософії та релігії. Безумовно, тоді воно не мало такої назви, але цінності, утілені в нунчі, існували ще у давнину. Вони були наріжними для давньогрецьких і давньоримських стоїків, наприклад Марка Аврелія, імператора Рима з 161 до 180 р. н. е. У творі «Роздумування» він наводить багато порад у дусі нунчі, зокрема: «Головна річ – не хвилюйся. Далі, вп’яливши непохитно очі у своє заняття, пильнуй його»[16].

      Книга приповістей Соломонових радить: «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний»[17].

      Засади, співзвучні нунчі, були важливими і для ранніх християн. Деякі середньовічні християнські святі керувалися схожою ідеєю «розважливості» або «розсудливості». Власне, православний святий Іоанн Дамаскін, який жив у VII ст., писав, що чеснота розважливості «більша за всі інші чесноти; вона цариця і вінець чеснот»[18].

      Дом Алькуїн Рейд, абат одного бенедиктинського монастиря у Франції та автор багатьох робіт з теології, стверджує: «У релігійному контексті розважливість – це процес видалення ваших власних бажань та упереджень із ситуації для визначення того, у чому могла б полягати воля Божа. Ключ до розважливості – у тому, щоб спостерігач неупереджено розглянув усі значущі умови рішення до його прийняття. Просто робити те, що заманеться, – це не розважливість».

      Насправді позбутися притаманних нам упереджень дуже складно, проте усвідомлення їх хоча б дає змогу замислитися: діємо задля власної користі або заради блага інших? Незалежно від віри в існування «волі Божої», усі ми можемо навчитися розважливо й неупереджено аналізувати ситуацію.

      Ці традиційні західні погляди чітко відповідають уявленню про нунчі. Утім, нині чесноти мовчазливості й розсудливості, здається, сходять нанівець. Маленьким дітям цілеспрямовано прищеплюють властиву західній культурі цінність «віри в себе» й самоствердження. Немає

16

Цитату наведено за виданням: Марк Аврелій. Роздумування. Перекл. О. Омецінського. 1986.

17

Цитату наведено за виданням: Біблія. Перекл. І. Огієнка. 1962.

18

Цитата з богословської праці «Про чесноти і вади», українською мовою твір не перекладався.