Монети для патріарха. Костянтин Когтянц

Читать онлайн.
Название Монети для патріарха
Автор произведения Костянтин Когтянц
Жанр Исторические приключения
Серия
Издательство Исторические приключения
Год выпуска 2014
isbn 978-966-03-6682-4



Скачать книгу

Дубоссари і кільканадцять сіл.

      18

      У XVIII столітті писали саме порутчик, а не поручик.

      19

      Великим герцогом.

      20

      Тобто Меншикову.

      21

      «И никто б голосов таких не испущал, что малороссийский край гетманского регименту (тобто має автономний статус. – Авт.), а отзывались бы везде единогласно – их царского пресветлого величества самодержавной державы гетман и старшина народ малороссийский обще с великороссийским народом». – Коломацькі статті.

      22

      Дещо вміє, чогось навчений – староукраїнські евфемізми для позначення чаклуна (не те щоб дуже потужного).

      23

      Курінний – мається на увазі не курінний отаман Запорозької Січі, а командир підрозділу, на які поділялися сотні реєстрового козацтва, приблизно – командир відділення.

      24

      Полушка – всупереч поширеній точці зору, монета у чверть копійки – половина шеляга.

      25

      За Петра І монети у три та п’ять копійок були срібними.

      26

      Політична поліція.

      27

      Королева Бона (1494–1557) – дружина короля Сигізмунда І.

      28

      Історичний факт.

      29

      Історичний факт.

      30

      Багинет – це кинджал, який вставляється в дуло рушниці. Шведи першими, замість багинета, взяли на озброєння повноцінний багнет.

      31

      Історичний факт.

      32

      Ольстра – кобура для пістоля, підвішена біля сідла.

      33

      Мортириця – гранатомет.

      34

      Історичний факт.

      35

      У романі використані справжні листи Петра І.

      36

      Однострій сердюцьких полків.

      37

      Будівництво нової фортеці біля Лаври тривало ще десять років.

      38

      Палій. – Його зараз модно лаяти, хоча ця лайка така ж поверхова, як і захвалювання російських істориків.

      Факти свідчать, що під час конфліктів 1690-х рр. Палій намагався зберегти фактичну незалежність Правобережжя, маневруючи між Росією та Польщею, а коли це не діяло, погрожував обом сторонам спілкою з татарами (хоча реально на такий союз пішов лише один раз, у 1692 р., коли повідомив татар про похід поляків та, скориставшись з татарської загрози, без бою роззброїв польські частини). Поляки, до речі, однозначно трактували фастівського полковника як борця за незалежність (польські документи містять згадки про створення Палієм «уділу», «держави» і навіть «монархії», де він королює). В той же час він діяв аж надто прямолінійно і постійно конфліктував з усіма гетьманами та іншими полковниками, хоча необхідною умовою для перемоги була єдність козацьких лав. За його наказами були вбиті два (можливо, навіть три) правобережних наказних гетьмани. Як мінімум один раз Палій офіційно назвав себе гетьманом, хоча його ніхто не обирав.

      Повстання