Ключник світів. Наталия Уиллрайт

твоє замішання, але я зараз все поясню. Що стосується правої руки – це моя помилка, яку я допустив через неуважність. Мені слід було ретельніше вивчити неправильно зрощені кістки. При найближчому розгляді можна зрозуміти, що суглоб на лікті розташований в іншу сторону, ніж у звичайної людини, а кістка перекручена, що швидше вроджений дефект, ніж придбаний за життя. З усього вище сказаного випливає: у дівчини кістки правої руки ідентичні кісткам лівої, але вона нею користувалася як правою. Можливо, звички з дитинства.

      Св’ятопятов стиснув губи. Він нічого не зрозумів з розказаного йому Дмитром Родимовичем, але зізнаватися своєму другові не наважився. Головне, вони знайшли тіло для своєї руки. Тепер розслідування вийде на новий рівень.

      – Чесно кажучи, я трохи шокований такими фактами, але це величезний стрибок в розслідуванні. Що ж, Дмитро Родимович, змушений визнати ваш блискучий розум! – з радісними нотками мовив Св’ятопятов.

      Вони обидва розсміялися. Настрій полковника відразу покращився.

      – Тоді, тепер ми будемо працювати спільно з іншим відділенням, або взагалі передамо справу їм, – підсумував Св’ятопятов. – Необхідно повідомити про твоє відкриття Валерії Анатоліївні.

      – Тоді залишаю тебе, Олександре Миколайовичу, наодинці, щоб ти міг продумати подальший план дій, а сам іду роботу працювати, – судмедексперт весело вклонився і, пританцьовуючи, вийшов з кабінету.

      Після того, як Полекно залишив Св’ятопятова, полковник закурив цигарку. Він зателефонував співробітникам, які вели розслідування по «відірваній руці», повідомив слідчу про відкриття Дмитра Родимовича, а також зв'язався з відділенням, де було заведено справу вбитої дівчини. Св’ятопятов домовився про співпрацю. Там вже у всю моніторились дзвінки, які надходили до лікарень і моргів у зв'язку з загубленням людей. Минуло більше двох діб, тепер за законом родичі могли звернутися в правоохоронні органи для пошуку зниклих. Також були задіяні регіональні відділення, тому що по Києву жодне із звернень не відповідало опису загиблої.

      – Невже ніхто її не шукає? – здивувався Св’ятопятов, який прибув до начальника відділення, де мало відбуватися спільне розслідування. – Припустимо, вона сирота, але у неї ж були друзі і робота.

      – Хто її знає, – відповів його колега, – на роботі у відпустці, а друзів справжніх немає. Ось тобі і вся історія.

      – Якась сумна історія, – відповів Св’ятопятов.

      – У трупів не буває веселих історій, – пожартував начальник відділення і сам же розреготався.

      Св’ятопятов скривився, подякував за відкриту співпрацю, попросив тримати його в курсі і виїхав назад в свої робочі пенати. Поки полковник їхав до відділення, йому зателефонувала донька, яка дуже суворо наказала їхати до неї на роботу. Дарина вимовила це з такою інтонацією, ніби її взяли в заручники. Св’ятопятов різко повернув на заборонений знак і, на максимальній швидкості, помчав убік офісу Дарини.

      За кілька годин до цього, ранок вівторка у Дарини почався слиняво. Дівчину розбудив шорсткий язик, який старанно