Таємниця Золотого ключика. Роман Канівець

3

      А що ж трапилося з черепахою після того, як вона з такої висоти шубовснула у воду?

      Жабенята наперебій розповідали місцевим коникам і бабкам історію про те, що невідомо звідки в ставку з’явилася невідома особа, яка нічого не розуміє й нікому гаразд не відповідає, заховалася в очереті, говорить якось незрозуміло й усіх боїться. Її незвичний вигляд цікавив і дивував усіх.

      Але минув час, і черепаха роззнайомилася з мешканцями ставка, вивчила їхню мову й усім полюбилася, адже з-поміж них вона одна була такою незвичайною особою.

      З часом вона розповіла свою історію про те, що колись жила дуже далеко й що зовсім маленькою її зловили у великому ставку, де все було інакше: і рослини, і мешканці були інші, берег був жовтий, а вода – солона. Після того, як її зловили, вона довго мандрувала, поки після одного нетривалого польоту не опинилася в озері.

      – Я дуже налякалася, – говорила черепаха своїм уважним слухачам, – і, забившись в очерет, довго не могла зрозуміти, що відбулося й що буде зі мною далі. Я довго прислухалася й приглядалася до того, що відбувається навкруги, боялася навіть поворухнутися, не могла зрозуміти того, що ви говорите. І ось я вивчила вашу мову й розумію вас усіх, ми потоваришували, і цей ставок став для мене домівкою, а ви – рідними й близькими.