БЖД. Сашко Ушкалов

що залишилися в мікроавтобусі під охороною старої швабри. «Така не відпустить, – думаю я, – вчепиться зубами в сідницю й…»

      Аж раптом Сєвине обличчя починає випромінювати якусь незрозумілу надію. Він дістає з кишені трубу й швидко набирає номер.

      – Значить, так, – каже він, – бери свій велосипед і мерщій пиздяч сюди.

      Наступні хвилин десять минають у напруженій мовчанці. Сєва ходить туди-сюди й гризе нігті, Антін Христофорович лазить довкола окопу й, зробивши з вказівних і великих пальців подобу об’єктива, вибирає ракурси для зйомки майбутнього рекламного ролика.

      За якийсь час на стадіон зі скаженою швидкістю влітає гопник-велосипедист у запилюженому костюмі. На всіх парах він підрулює до Сєви, зістрибує з велика й заклопотано відхекується, проте видно, що його просто розпирає природна гопницька цікавість.

      – Значить, так, – з ходу обламує його Сєва, – ти будеш макароном.

      Гопник, судячи з усього, трохи вилітає з колії й не зовсім ловить, чого від нього хочуть, але по-гопницьки довірливо й ствердно киває головою.

      – Знайомся, це Баз, наш головний герой.

      – Макарон, – діловито простягає мені руку гопник.

      – Це наш кур’єр, – пояснює нарешті Сєва, – ніхто не знає міста краще за нього. Блискавка – не пацан! Антіне Христофоровичу, ми знайшли італійського солдата!

      Антін Христофорович розмикає руки, тим самим ламаючи умовний об’єктив, і підходить до гопника.

      – Перфектно! – каже він і дихає на гопника перегаром. – Тепер можна починати. Отже, наш головний герой – европейський археолог, котрого фашизм застав на теренах Ефіопії…

      Після цього пасажу ентузіазм гопника поволі згасає, і я розумію, що він уже починає шкодувати.

      – …залишається сам на сам із ворогом, – продовжує галицький режисер, – тобто з макароном!

      – Я, це я – макарон! – почувши знайоме слово, робить крок уперед гопник.

      – Гаразд-гаразд, – плескає його по щоці Христофорович. – Наш макарон має бути дуже агресивний, просто розлючений. Ти вмієш матюкатися по-італійськи? – руба пита режисер гопника.

      Той розгублено хитає головою: мов, ні.

      – Мдя… Так… Мммм… Словом, будеш кричати – мадонна путана! Ану повтори!

      – Як-як? – знічено перепитує гопник. – Макдональдс сраний?

      – Сєва, шляк би тя трафив, шо це за кретин? – обурюється Христофорович.

      – Я не кретин, я кур’єр… тобто макарон, – раптово обурюється гопник.

      Сєва, почувши слово «кретин» у негативному значенні, виглядає трохи спантеличеним, але й собі обурюється:

      – Ніхто не знає міста краще за нього!

      – Добре-добре, – якось враз втухає Христофорович. – Макарон, повтори: ма-дон-на-пу-та-на.

      – Ма-дон-на-пу-та-на, ма-дон-на-пу-та-на, – повторює гопник зовсім легко з металевим призвуком у голосі, наче в лінгафонному кабінеті…

      – Перфектно! – сплескує руками галицький режисер. – Усе… це твої слова, вивчи їх, ти більше нічо не казатимеш, бо в нас дуже агресивний макарон, і весь ролик агресивний буде…