Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка. Коллектив авторов

Найвиразнішою рисою як клімату із західними вітрами, так і середземноморського клімату є більш холодна зима: середній низький показник у січні +4 °C можна сприймати як певну межу, що знижується у вищих широтах, але насамперед поширюється із заходу на схід – з Бургундії до Південного Уралу. Іншими характеристиками цього клімату є кількість холодних місяців – тобто із середньою температурою менше +10 °C – із найнижчим показником +8 °C, та відносно теплим літом. Насправді, середній показник найтеплішого місяця у будь-якому разі перевищує +15 °C, і ця температура є найкращою для розвитку рослин; у найпівденнішій частині – Паданській рівнині, а також у середньому та нижньому басейнах Дунаю температура перевищує +20 °C.

      Вплив Середземномор’я

      Континентальність передбачає потужний вплив зимових антициклонів і, отже, відносно незначні опади, яких у цілому вистачає взимку, тоді як улітку морські вітри часто приносять дощ. Також виокремлюється південна смуга, адже суміжність Середземномор’я зміщує максимальну кількість дощових опадів із літа на весну, а інший максимум опадів – на осінь. Через останню характеристику та сильнішу літню спеку цю більш південну широту називають «погіршеним середземноморським кліматом». Водночас такій широкій за територією смузі властивий фактор, спільний для всіх її регіонів, а саме кліматичні характеристики, що сприяють росту листопадних дерев. Ліси не тільки добре ростуть, а й мають здатність швидко і без зайвих труднощів відростати після вирубки, на відміну від лісів у більшості надто вологих та вітряних атлантичних і посушливих середземноморських регіонів. Під цим кутом зору навіть у найбільш східній частині смуги вплив сурової зими нейтралізується відносною літньою спекою, що є вирішальним фактором для росту дерев. Однак у цьому розкішному лісі все ж росте відносно менша кількість видів дерев; значно менше, ніж, наприклад, у відповідних кліматичних регіонах Східної Азії та Північної Америки. Це явище в цілому пов’язане з впливом Середземного моря – широкого бар’єра, який заважав укривати дерева в найбільш південних широтах під час останнього заледеніння, після якого почалося пом’якшення клімату й відновлення Європи (10 000 років до н. е.).

      Переважаючі види дерев

      Найпоширенішими деревами є певні види листопадних дубів, особливо такі як дуб звичайний (quercus pedunculata) та дуб скельний (quercus petraea); буки, в’язи, клени, липи і граби (carpinus betulus); каштани, розповсюджені людиною. Буків, яким потрібна більша вологість, зазвичай стає менше, якщо ми рухатимемося із заходу на схід, поки вони не зникнуть за межами Вісли, де вплив Атлантики наразі незначний. Однак такий розподіл є показовим і поширеність листопадних дерев – продиктована згаданими вище температурними чинниками – може бути послаблена для надання переваги хвойним деревам, де ґрунти характеризуються середнім едафічним фактором (тобто є поживними) і є несприятливими для вибагливіших широколистяних дерев. Палеоботанічні дослідження,