Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули. Коллектив авторов

відзначаються дерново-глейсовими і дерново-лучними ґрунтами, які містять 3–9 % гумусу. Вони найбільш придатні під зернові та городні культури. В Притисенській низовині поширені болотисті ґрунти. Зміна в горах рельєфу, корінних і ґрунтотворних порід, клімату і рослинності зумовлює зміну ґрунтів і надзвичайно різноманітне їх поєднання. На Гуцульщині тільки незначна частина земель освоєна для землеробства. Так, наприклад, в зоні полонинсько-чорногорських Карпат під орною землею знаходиться лише 2,5 % загальної площі. Орні землі розміщені на терасах, річкових долинах та в міжгірських улоговинах.

      Клімат Гуцульщини, незважаючи на її відносно невелику площу, надзвичайно різноманітний, що зумовлено зміною абсолютних висот, характером рельєфу, наявністю улоговин, річкових долин, схилів різних експозицій, циркуляції атмосфери тощо. Тут виділяються такі кліматичні зони: низькогірна – з помірним, досить вологим кліматом; середня – з помірно холодним, надмірно вологим кліматом; високогірна – з холодним, надмірно вологим кліматом. В середньому за рік вологість повітря над Карпатами становить 30 % (ця цифра менша в районі південних схилів Гуцульщини). Річна кількість опадів залежно від зон неоднакова. Вона коливається від 800 до 1500 мм. Максимальна кількість опадів припадає на такі райони Гуцульщини: Свидовецький, Чорногорський, Рахівський. Однак і тут загальні закономірності змінюються під впливом окремих факторів. Так, у Рахівській улоговині, розміщеній на південно-західному схилі, випадає 1100.

      Вегетаційний період на закарпатській частині починається з другої половини березня, в горах – у квітні, з північного сходу на південний схід поступово скорочується.

      В лісах Гуцульщини ростуть цінні породи дерев – дуб, бук, явір, волоський горіх, черешня, груша та ін.; з хвойних – карпатський кедр, ялина, смерека, модрина, тис. Особливо різноманітна рослинність на схилах гір. Тут на висоті до 600 м ростуть дуби, ясени, клени, липи, явори, берези. Від 500 – до 1500 м над рівнем моря гори вкриті буковими лісами. Смерека та ялина займають більшу частину площі, зайнятої лісами, а з висоти 1225 м домінують над усіма деревами. На гребенях хребтів, складених з пісковиків, ростуть соснові ліси. У важкодоступних районах Чорногори зустрічається європейська кедрова сосна, або карпатська «лімба». В нижчих частинах гір ростуть на вирубках кущі малини, ожини, чорниці, брусниці.

      Більшість полонин Гуцульщини, вкритих трав’янистою рослинністю, використовується як пасовиська, частково для сінокосів.

      Найбільшими комплексами полонин є так звані Кадіївський та Гринявський, відокремлені між собою улоговиною Чорного Черемошу. Полонини розташовані також на східній частині Чорногори, на північній частині Гринявських гір, на гірських масивах між селами Космач, Ворохта, Ділятин, Білі

      Ослави. На буковинській Гуцульщині полонини займають підніжжя вершин Яровище і Темнатик, хребта Максимець між Білим Черемошем, Путилою і Сучавою. На закарпатській Гуцульщині