Психоаналіз і викрутка. Сергій Залевський

так, я удома… що? Зараз? А що сталося… добре-добре, приїжджайте, немає проблем – я вас вислухаю і огляну. Так, так… через скільки? Я зрозумів – через сорок хвилин, чекаю.

      – Гм, сорок хвилин – спохмурнів чоловік, намагаючись вловити думку, що не встигла оформилася, – гаразд, час у мене є, зробимо все, як планувалося. А як все планувалось, шановний лікар-психоневролог Андрій Конопко, а? А план у нас простий: допити пиво, прийняти душ і щось проковтнути до приїзду пацієнта – тому не втрачатимемо часу, тим більше що зайві гроші нам не завадять!

      До зазначеного терміну лікар підсохнув, висушив волосся і злегка набив шлунок, щоб вгамувати легкий голод – щільно повечеряти збирався після візиту,… але, як показала реальність – не так сталося, як гадалося! Далі події промайнули для Андрія швидко: дзвінок знизу з домофона, дві хвилини пацієнту на ліфт і таке інше… потім невеликий чи то скандал, чи то істерика вже у нього в коридорі квартири на тему «ваші пігулки дають взагалі негативний результат – я вам плачу не за це»! Репліка у відповідь «негативний результат – це теж результат» тільки розпалила конфлікт – втім, досвідчений психотерапевт швидко погасив скандал і хвилин через тридцять він знову залишився один в квартирі, задоволено перерахувавши декілька купюр. Зайшов у ванну, спрацювала чисто професійна звичка лікарів мити руки після кожного пацієнта – не у усіх, звичайно, є і серед докторів бруднулі. Вийшов і краєм зору уловив якийсь рух – секунда і Андрій отримав в обличчя струмінь погано пахнучої рідини, яка буквально обшпарила йому очі і збила дихання.

      – Ти хто? Що ти тут робиш? Ти що зовсім з… – удар чимось твердим в обличчя відбив у лікаря подальше бажання спілкуватися культурно, і він зреагував на біль, схопившись за обличчя. пальці рук дивно липнули один до іншого – аааа, ні… не треба, ні…

      Крик зірвався і перейшов в хрип, коли переляканий до мозку кісток раптовим поворотом ескулап відчув, як в його горло щось увіткнули – біль і жах охопили людину, а незрозумілий гострий предмет все встромлявся і встромлявся в його горло і обличчя, поки свідомість не покинула тіло. Напевно випадково цей предмет якось потрапив йому в око і проникнувши в мозок, обірвав життя лікаря – Андрій же бачив перед собою знайому людину, яка аж ніяк не могла бути професійним вбивцею, ніяк! Увесь цей короткий час мозок людини чомусь намагався згадати, що це за бридка рідина потрапила йому в обличчя, приголомшивши і засліпивши його на цей проміжок часу. Їдкий і осоружний запах і смак рідини приголомшував і збивав дихання, не даючи прийти в себе і розплющити очі, щоб якось дати відсіч збожеволілому відвідувачеві. Вже помираючи, він все ж згадав – це хлорка, звичайна хлорка, йому плеснули в обличчя звичайнісінькою хлоркою, яка є в кожному будинку… як безглуздо, плеснули хлоркою і закололи як різдвяну свиню до столу! Напевно душа Андрія, покидаючи тіло, присягалася більше нікого не лікувати вдома – але про це ми ніколи не дізнаємося напевно.

      Подружжя